1 Д авид снова собрал тридцать тысяч людей Израиля, выбранных им.

А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.

2 В месте со всеми своими людьми он отправился из Баала иудина, чтобы перенести оттуда ковчег Бога, называемый по Имени Господа Сил, Который восседает на херувимах.

І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах.

3 О ни поставили Божий ковчег на новую повозку и вывезли его из дома Авинадава, что на холме. Узза и Ахио, сыновья Авинадава, везли новую повозку

І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.

4 с Божьим ковчегом, и Ахио шел перед ковчегом.

І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

5 Д авид и весь дом Израиля изо всех сил веселились перед Господом, пели песни и играли на арфах, лирах, бубнах, трещотках и тарелках.

А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

6 К огда они дошли до гумна Нахона, Узза протянул руку, чтобы поддержать Божий ковчег, потому что волы споткнулись.

І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба.

7 Г осподь воспылал гневом на Уззу, и Бог поразил его там за дерзновение, и он умер там у Божьего ковчега.

І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

8 Д авид рассердился из-за того, что Господь прорвался гневом на Уззу, и до сегодняшнего дня то место называется Парец-Узза.

І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

9 В тот день Давид устрашился Господа; он сказал: – Как же можно принести ко мне ковчег Господа?

І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег?

10 О н не хотел брать ковчег Господа к себе в Город Давида, но отвез его в дом гатянина Овид-Эдома.

І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

11 К овчег Господа оставался в доме Овид-Эдома из Гата три месяца, и Господь благословил его и всех его домашних.

І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

12 Ц арю же Давиду сказали: – Господь благословил домашних Овид-Эдома и все, что у него, из-за ковчега Божьего. Тогда Давид пошел и с радостью перенес Божий ковчег из дома Овид-Эдома в город Давида.

І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

13 Ч ерез каждые шесть шагов, которые делали несущие ковчег Господа, он приносил в жертву быка и упитанного теленка.

І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.

14 О детый в льняной эфод Давид изо всех сил плясал перед Господом.

А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом.

15 Т ак он и весь дом Израиля перенесли ковчег Господа с радостными криками под звуки рогов.

І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.

16 К огда ковчег Господа вносили в Город Давида, Михаль, дочь Саула, глядела из окна. Увидев царя Давида, который прыгал и плясал перед Господом, она уничижила его в своем сердце.

І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму.

17 А ковчег Господа принесли и поставили на свое место в шатре, который разбил для него Давид. Давид принес Господу жертвы всесожжения и жертвы примирения.

І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.

18 З акончив приносить жертвы всесожжения и жертвы примирения, он благословил народ во Имя Господа Сил.

А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.

19 З атем он раздал всему народу, всему множеству израильтян – и мужчинам, и женщинам – по одной лепешке, по куску жареного мяса и по связке изюма. После этого весь народ разошелся по своим домам.

І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.

20 К огда Давид вернулся домой, чтобы благословить своих домашних, Михаль, дочь Саула, вышла встретить его и сказала: – Как отличился сегодня царь Израиля, обнажившись на глазах у рабынь своих слуг, словно какой-то непристойный человек!

І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!

21 Д авид сказал Михаль: – Это было перед Господом, Который предпочел меня твоему отцу или кому-либо из его дома. Он поставил меня правителем над Израилем, народом Господа. Я и впредь буду веселиться перед Господом.

І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем!

22 Я стану еще недостойнее и буду еще ничтожнее в своих собственных глазах. Но те рабыни, о которых ты говорила, будут меня чтить.

І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований!

23 У Михаль, дочери Саула, не было детей до дня ее смерти.

І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.