1 Н о израильтяне не исполнили повеления о посвященных вещах: Ахан, сын Хармия, внук Завдия, правнук Зераха, из рода Иуды, взял себе часть из посвященного. И гнев Господа вспыхнул на Израиль.

І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів.

2 И исус послал несколько человек из Иерихона в Гай, что рядом с Бет-Авеном к востоку от Вефиля, сказав им: − Идите, разведайте эту область. Те люди пошли и разведали Гай.

І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай.

3 В ернувшись к Иисусу, они сказали: − Всему народу не нужно идти на Гай. Пошли захватить его две или три тысячи человек и не утруждай всего народа, потому что в городе мало людей.

І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні.

4 О коло трех тысяч человек отправилось туда, но жители Гая обратили их в бегство,

І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми.

5 у бив из них тридцать шесть человек. Они преследовали израильтян от городских ворот до самых каменоломен и поражали их на склонах. От этого сердца народа ослабели и стали, как вода.

І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода.

6 И исус разорвал на себе одежду, упал лицом на землю перед ковчегом Господа и оставался там до вечера. Старейшины Израиля сделали то же самое и посыпали свои головы пылью.

І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову.

7 И исус сказал: – О Владыка, Господь, зачем же Ты перевел этот народ через Иордан, чтобы отдать нас в руки аморреев и погубить нас? О, если бы мы только остались и жили за Иорданом!

І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану!

8 О Владыка, что мне сказать теперь, когда Израиль обратился спиной к своим врагам?

О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами?

9 Х ананеи и другие жители этой страны услышат об этом, окружат нас и сотрут наше имя с лица земли. Что Ты станешь делать тогда для Твоего великого Имени?

І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню?

10 Г осподь сказал Иисусу: – Встань! Зачем ты склонился на свое лицо?

І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє?

11 И зраиль согрешил. Они нарушили Мой завет, который Я повелел им хранить. Они взяли часть из посвященных вещей. Они украли, солгали и положили их со своими пожитками.

Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі.

12 В от почему израильтяне не могут устоять перед своими врагами. Они обратились спиной к своим врагам потому, что попали под заклятие. Я не останусь с вами, если вы не истребите у себя все, что отделено для уничтожения.

І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе!

13 И ди, освяти народ. Скажи им: «Освятитесь для завтрашнего дня; потому что Господь, Бог Израиля, говорит: “То, что отделено для уничтожения, находится у тебя, Израиль. Ты не сможешь устоять перед своими врагами, пока не удалишь это”.

Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого.

14 П одходите утром по своим родам. Род, на который укажет Господь, пусть подходит по своим кланам. Клан, на который укажет Господь, пусть подходит по своим семьям. А семья, на которую укажет Господь, пусть подходит по одному человеку.

І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами.

15 Т от, кого возьмут с посвященными вещами, будет сожжен вместе со всем, что у него есть. Он нарушил завет Господа и совершил в Израиле бесчестный поступок!»

І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.

16 Н а следующее утро Иисус встал рано и велел Израилю подходить по родам, и был указан род Иуды.

І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я.

17 О н велел подходить кланам Иуды, и указан был клан зерахитов. Он велел клану зерахитов подходить по семьям, и указана была семья Завдия.

І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій.

18 И исус велел его семье подходить по одному человеку, и указан был Ахан, сын Хармия, внук Завдия, правнук Зераха из рода Иуды.

І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени.

19 И исус сказал Ахану: – Сын мой, воздай славу Господу, Богу Израиля, и восхвали Его! Расскажи мне, что ты сделал, не скрывай от меня ничего.

І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною!

20 А хан ответил: – Это правда! Я согрешил перед Господом, Богом Израиля. Вот что я сделал:

І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так.

21 у видев среди добычи прекрасную верхнюю одежду из Шинара, двести шекелей серебра и слиток золота весом в пятьдесят шекелей, я позарился на них и взял себе. Они спрятаны в земле у меня в шатре; серебро лежит в самом низу.

І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним.

22 Т огда Иисус послал людей, они побежали в шатер и увидели, что эти вещи на самом деле были спрятаны у него в шатре, серебро лежало в самом низу.

І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним.

23 О ни взяли их из его шатра, принесли к Иисусу и ко всем израильтянам и разложили перед Господом.

І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем.

24 И исус и с ним все израильтяне взяли Ахана, правнука Зераха, серебро, верхнюю одежду, золотой слиток, его сыновей и дочерей, его волов, ослов и овец, его шатер и все, что у него было, и вывели их в долину Ахор.

І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор.

25 И исус сказал: – Почему ты навел на нас эту беду? Сегодня Господь наведет беду на тебя. И все израильтяне забили его камнями. После того, как забили камнями и остальных, они сожгли их.

І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням.

26 Н ад Аханом они набросали большую груду камней, которая осталась до сегодняшнего дня. После этого Господь оставил Свой пылающий гнев. Поэтому то место зовется долиною Ахор и до сих пор.

І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня.