1 Я человек, испытавший горе от жезла гнева Господа.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

2 О н погнал меня и ввел во тьму, а не в свет.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

3 Н есомненно, Он обратил Свою руку против меня, и обращает ее снова и снова, в течение всего дня.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

4 О н состарил кожу мою и плоть мою, сокрушил кости мои.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

5 О н осадил меня и окружил горечью и тяготою.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

6 П огрузил меня во мрак, как давно умерших.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

7 О кружил меня стеной, чтобы я не мог выйти, заковал меня в тяжелые цепи.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

8 Д аже, когда я взываю и прошу о помощиComment Reference Он не обращает внимания на мою молитву.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

9 К амнями Он преградил мне путь, искривил стези мои.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

10 О н подобен медведю в засаде или затаившемуся льву.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

11 С бил меня с пути и растерзал меня, оставив без помощи.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

12 Н атянул Он Свой лук и сделал меня мишенью для стрел Своих.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

13 О н пронзил мое сердце стрелами из Своего колчана.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

14 С тал я посмешищем для всего моего народа, весь день в песнях насмехаются надо мной.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

15 О н напоил меня горькими травами и насытил горечью.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

16 К амнями сокрушил зубы мои, втоптал меня в пыль.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

17 Л ишена душа моя мираComment Reference я позабыл о благоденствии.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

18 И сказал я: «Исчезло величие мое и надежда моя на Господа».

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

19 П омню лишь о страдании и скитании, во мне лишь горечь и желчь.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

20 С ильна память об этом, поникла душа моя.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

21 Н о вот, что говорю я себе, вот, что дает мне надежду:

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 « Милость Господа никогда не иссякает, сострадание Его не истощается.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

23 О ни обновляются каждое утро; велика верность Твоя!»

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

24 Я сказал себе: «Господь – часть моя, потому я буду надеяться на Него».

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

25 Б лаг Господь к тем, кто уповает на Него, к тем, кто ищет Его.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

26 Б лаго тому, кто молча ожидает спасения от Господа.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

27 Б лаго человеку, который несет ярмо в юности своей.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

28 П усть сидит в уединении и молчании, потому что бремя это возложил на него Господь.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

29 П усть опускает уста свои в прах, может быть, есть еще надежда.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

30 П усть подставляет щеку свою бьющему и насыщается бесчестием.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

31 В едь Владыка не отвергает людей навеки!

Бо Господь не навіки ж покине!

32 И хотя Он посылает страдания, Он же потом и помилует по Своей великой любви.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

33 В едь не по изволению сердца Своего Он приносит бедствие и горе людям.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

34 А когда топчут ногами всех узников земли,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

35 л ишают человека правосудия перед лицом Всевышнего,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

36 п ритесняют человека на суде, разве Владыка всего этого не видит?

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

37 К то может сказать – и исполнится, если Владыка не повелит этому случиться?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Н е по слову ли Всевышнего приходят бедствие и благо?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

39 Д ля чего жаловаться человеку, ведь он остался жив, хоть и был наказан за грехи свои?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

40 П роверим же пути наши и испытаем их, и вернемся к Господу.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

41 В ознесем сердца наши и руки к Богу на небесах и скажем:

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

42 « Мы согрешили и восстали против тебя, и Ты не простил нас.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

43 Т ы покрыл Себя гневом и преследовал нас, губя без пощады.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 Т ы скрыл Себя облаком, чтобы не доходила наша молитва.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

45 Т ы сделал нас грязью и сором среди народов.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

46 В се враги наши широко разинули свою пасть на нас.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

47 М ы страдали от ужаса и западни, опустошения и разорения».

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

48 Р учьями слезы текут из глаз моих, потому что народ мой уничтожен.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

49 С лезы мои будут течь, не останавливаясь, без перерыва,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

50 п ока Господь не посмотрит с небес и не увидит.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

51 Я смотрю, и горечь наполняет душу мою за всех дочерей моего города.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

52 Б ез причины враги мои пытались поймать меня, словно птицу,

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

53 б росили меня в яму и камнями закидали меня.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

54 В оды сомкнулись над моей головой, и я подумал: «Погиб я».

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

55 Я воззвал к Имени Твоему, о Господь, из ямы глубокой.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

56 Т ы услышал голос мой; не закрывай же ухо Свое от моей мольбы об облегчении.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

57 Т ы приближался, когда я взывал к Тебе, и говорил: «Не бойся».

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

58 О Владыка, Ты защищал дело души моей, искуплял жизнь мою.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Т ы видишь, Господи, угнетение мое, рассуди же тяжбу мою.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

60 Т ы видишь всю их мстительность, все их заговоры против меня.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

61 О Господь, Ты слышишь их оскорбления, все их заговоры против меня,

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

62 к ак враги перешептываются обо мне весь день.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

63 В згляни на них! Сидят ли они, стоят ли, они насмехаются надо мною в своих песнях.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

64 В оздай им, Господи, по делам их рук.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 М раком покрой их сердца, и пусть проклятье Твое будет на них.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

66 П реследуй их в гневе и истреби их из поднебесья, о Господь.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!