1 А Иисус пошел на Масличную гору. Иисус прощает женщину, уличенную в супружеской измене

Ісус же на гору Оливну пішов.

2 Р ано утром Он опять был в храме. Вокруг Него собралось много людей, и Он сел и стал их учить.

А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 У чители Закона и фарисеи привели женщину, уличенную в супружеской измене. Они поставили ее перед народом

І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

4 и сказали Иисусу: – Учитель, мы поймали эту женщину на месте преступления, она изменила мужу!

та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

5 М оисей повелевает в Законе побивать таких камнями. А Ты что скажешь?

Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

6 О ни спросили это, чтобы найти повод уловить Иисуса в чем-либо и обвинить Его. Иисус склонился и писал пальцем на земле.

Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

7 О ни упрямо продолжали Его спрашивать. Тогда Иисус выпрямился и сказал: – Кто из вас без греха, пусть первым бросит в нее камень.

А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

8 И Он опять, склонившись, продолжал писать на земле.

І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

9 Т огда они начали по одному уходить, начиная с самых старших. В конце концов остались только Иисус и женщина.

А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

10 И исус выпрямился и спросил: – Женщина, где твои обвинители? Разве никто не осудил тебя?

І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

11 – Никто, Господин, – ответила она. – И Я тебя не осуждаю, – сказал Иисус. – Иди и больше не греши. Иисус – Свет миру

А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

12 К огда Иисус вновь заговорил с народом, Он сказал: – Я Свет миру. Тот, кто идет за Мной, не будет ходить во тьме, но будет иметь Свет жизни.

І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

13 Ф арисеи тогда сказали Ему: – Но ведь Ты Сам свидетельствуешь о Себе, значит, Твое свидетельство недействительно.

Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

14 И исус ответил: – Даже если Я и Сам свидетельствую о Себе, Мое свидетельство истинно, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда Я иду. Вы же не имеете никакого понятия ни о том, откуда Я пришел, ни о том, куда Я иду.

Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

15 В ы судите по человеческим меркам, Я же не сужу никого.

Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

16 Н о если Я и сужу, Мой суд справедлив, потому что Я не один, со Мной Отец, Который послал Меня.

А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 В вашем же Законе написано, что когда свидетельствуют двое, то их свидетельство имеет силу.

Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

18 О Себе свидетельствую Я Сам и Мой Отец, Который послал Меня.

Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

19 О ни тогда спросили: – Где же Твой Отец? Иисус ответил: – Вы не знаете ни Меня, ни Моего Отца. Если бы вы знали Меня, вы бы знали и Моего Отца.

І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

20 О н сказал это, когда учил в храме, там, где собирали пожертвования. Никто, однако, не схватил Его, потому что Его время еще не настало. Иисус пришел свыше

Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

21 И исус сказал им еще раз: – Я ухожу, и вы будете искать Меня, и умрете во грехе вашем. Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти.

І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

22 И удеи стали тогда спрашивать: – Он что, собирается покончить с Собой? Может, это Он имеет в виду, когда говорит: «Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти»?

А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

23 И исус продолжал: – Вы отсюда, с земли, а Я пришел свыше. Вы принадлежите этому миру, а Я этому миру не принадлежу.

І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 П оэтому Я сказал вам, что вы умрете в ваших грехах. Если вы не поверите, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, вы действительно умрете в ваших грехах.

Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

25 – Кто же Ты такой? – спросили они. – Я вам с самого начала говорю, кто Я такой, – ответил Иисус.

А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

26 – У Меня есть много чего сказать о вас и много в чем обвинить вас, но Тот, Кто послал Меня, говорит истину, и то, что Я слышал от Него, Я говорю миру.

Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

27 О ни не поняли, что Он говорил им об Отце.

Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Т огда Иисус сказал: – Когда вы вознесете Сына Человеческого, тогда и узнаете, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, и что от Себя Я не делаю ничего, а говорю то, чему Отец научил Меня.

Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

29 П ославший Меня со Мной, Он Меня одного не оставляет, потому что Я делаю то, что угодно Ему.

А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

30 П осле этих слов многие поверили в Него. Иисус говорит об истинных Божьих детях

Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 И исус сказал иудеям, поверившим в Него: – Если вы будете верны Моему учению, то вы действительно Мои ученики.

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

32 В ы тогда узнаете истину, и истина сделает вас свободными.

і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

33 О ни ответили: – Мы потомки Авраама и никогда не были никому рабами. Как это мы можем «стать свободными»?

Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

34 И исус ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто грешит, – раб греха.

Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

35 Р аб не всегда будет жить в семье, а сын в ней живет всегда.

І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 П оэтому если Сын вас освободит, вы будете действительно свободными.

Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Я знаю, что вы потомки Авраама, но вы готовы убить Меня потому, что не можете вместить Мое слово.

Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я говорю вам о том, что Я видел у Отца, а вы делаете то, что вы услышали от вашего отца.

Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

39 – Наш отец – Авраам, – ответили они. – Если бы вы были детьми Авраама, – ответил Иисус, – вы бы делали дела Авраама,

Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

40 н о вы стремитесь убить Меня, Человека, говорящего вам истину, – истину, которую Я слышал от Бога. Авраам так не делал.

А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 В ы делаете то, что делал ваш отец. – Мы не какие-нибудь незаконнорожденные, – говорили они, – у нас один Отец – Сам Бог.

Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

42 И исус сказал им: – Если бы Бог был вашим Отцом, то вы любили бы Меня, потому что Я пришел от Бога, и вот Я здесь. Я пришел не Сам от Себя, Меня послал Он.

А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 К ак это вы не понимаете, о чем Я вам говорю? Вы не можете даже слышать слова Моего.

Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

44 В ы принадлежите вашему отцу, дьяволу, и хотите исполнить желания вашего отца. Он от начала был человекоубийцей и не устоял в истине, потому что в нем нет никакой истины. Когда он лжет, то делает то, что ему свойственно, потому что он лжец и отец лжи.

Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

45 Н о Я говорю вам истину, и поэтому вы Мне не верите!

А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

46 М ожет ли кто-либо из вас уличить Меня во грехе? Если же Я говорю истину, то почему вы Мне не верите?

Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

47 Т от, кто принадлежит Богу, слышит, что Бог говорит. Вы не слышите Меня потому, что вы не принадлежите Богу. Иисус говорит о Своем вечном существовании

Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

48 Б ывшие там иудеи стали говорить Иисусу: – Ну разве мы не правы, когда говорим, что Ты самарянин, и притом в Тебе демон!

Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

49 – Я не одержим, – ответил Иисус, – Я чту Моего Отца, а вы бесчестите Меня.

Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

50 Я не ищу славы Себе, но есть Тот, Кто ищет ее для Меня, пусть Он и судит.

Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

51 Г оворю вам истину: кто соблюдает слово Мое, тот никогда не увидит смерти.

Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

52 Т огда иудеи закричали: – Теперь мы точно знаем, что Ты одержим демоном! Авраам умер, и все пророки умерли, а Ты говоришь, что кто исполняет Твое слово, тот никогда не умрет.

І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Н еужели Ты больше нашего отца Авраама, который умер? И пророки умерли. А кем Ты Себя считаешь?

Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

54 И исус ответил: – Если Я славлю Самого Себя, то слава эта ничего не значит. Меня прославляет Мой Отец, Которого вы называете своим Богом,

Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 х отя вы Его и не знаете. Но Я Его знаю, и если бы Я сказал, что не знаю Его, то был бы таким же лжецом, как и вы. Но Я знаю Его и исполняю Его слово.

І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

56 В аш отец Авраам радовался при мысли, что увидит Мой день, и он его увидел и был счастлив.

Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

57 – Да Тебе нет и пятидесяти лет, – говорили Ему иудеи, – и Ты видел Авраама?

А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

58 И исус сказал: – Говорю вам истину, еще до того, как Авраам родился, Я ЕСТЬ!

Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

59 Т огда они схватили камни, чтобы бросить в Него, но Иисус скрылся и вышел из храма.

І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.