1 П очему Всемогущий не назначит время для суда? Почему те, кто знает Его, этих дней ожидают тщетно?
Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Л юди передвигают межи, пасут украденные стада.
Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
3 У сироты угоняют осла и вола у вдовы отнимают в залог;
займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
4 с дороги сталкивают бедняка, и должны скрываться все страдальцы земли.
вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
5 С ловно дикие ослы в пустыне, выходят на свой труд бедные, разыскивая в степи пищу себе и детям своим.
Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
6 Ж нут они не на своих полях, и виноград собирают у нечестивых.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Н е имея одежды, ночуют нагими – нечем им от стужи прикрыться.
наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
8 С екут их в горах дожди; льнут они к скалам, ища приюта.
мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
9 О т груди отнимается сирота, и младенцев у бедных берут в залог.
Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
10 Н е имея одежды, ходят они нагими; нося снопы, остаются голодными.
Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
11 М ежду стенами давят они масло из оливок; страдая от жажды, топчут они виноград.
Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
12 С тонут в городе умирающие, и зовут на помощь уста израненных. Но Бог не замечает несправедливости. Преступления злых людей под покровом ночи
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
13 Е сть те, кто восстают против света, они не знают путей его, и не следуют по ним.
Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
14 М еркнет день, и встает убийца, чтобы убить бедняка и нищего. Он крадется в ночи, как вор.
На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
15 Ж дет сумерек око распутника; он думает: «Ничьи глаза меня не увидят», – и закутывает лицо.
А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
16 В темноте они вламываются в дома, а днем запираются у себя; свет им неведом.
Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
17 Н епроглядная тьма – их утро; и отрадны им ужасы кромешной тьмы. Судьба нечестивых
бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
18 Н о они – лишь пена на глади вод; их земельный надел проклят, и никто не пойдет к ним топтать в давильне виноград.
Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
19 С ушь и зной поглощают снег, а грешников – мир мертвых.
Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20 П озабудет их материнское чрево, полакомится ими червь; о злодеях больше никто не вспомнит, они будут сломаны, словно дерево.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
21 О ни притесняют бесплодную и бездетную и вдове не делают добра.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
22 Н о Бог и сильных одолеет Своей силой; они утвердились, но нет им за жизнь ручательства.
А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
23 О н дает им покоиться безмятежно, но глаза Его видят их пути.
Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
24 Н а миг вознесутся, и вот – их нет; они падают и умирают, как все; их жнут, как колосья.
підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
25 Р азве это не так? Кто во лжи меня обличит и в ничто обратит мою речь?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?