1 С ын мой, храни мои слова и повеления мои береги.

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 С облюдай мои повеления – и будешь жить; храни мое наставление, как зеницу ока твоего.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

3 Н а пальцы его навяжи, напиши на дощечке сердца.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

4 С кажи мудрости: «Ты сестра мне» – и назови разум своим близким родственником.

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

5 О ни сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с ее обольщающими словами.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

6 В доме моем я смотрел в окно сквозь решетку оконную.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

7 Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

8 П роходил он по улице рядом с ее углом, путь держа к ее дому,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

10 И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

11 ( Шумна она и упряма, ноги ее не задерживаются дома –

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

12 т о на улице, то на площадях, то на каждом углу ждет в засаде.)

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

13 О на схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 « Жертвы примирения у меня: я обеты свои сегодня исполнила.

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

15 В от я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

16 Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

17 Н адушила я ложе мое миррой, алоэ и корицей.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

18 П ойдем, до утра упьемся любовью, натешимся ласками!

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

19 М ужа нет дома – он отправился в долгий путь.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

20 О н взял с собой кошелек с серебром – не вернется до дня полнолуния».

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

21 М ножеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

22 И он тотчас за ней пошел, как вол, что идет на убой, как олень, что к силкам несется,

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

23 п ока печень ему не пронзит стрела. Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей – смерть.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

24 И так, сыновья, послушайте меня, внимайте моим словам.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

25 Н е давай сердцу свернуть на пути ее, не блуждай по ее тропам.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

26 П отому что многих повергла она сраженными; многочисленны ее жертвы.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

27 Д ом ее – путь в мир мертвых, уводящий в покои смерти.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...