1 С пустя время Давид спросил Господа: – Идти ли мне в какой-нибудь из городов Иудеи? Господь сказал: – Иди. Давид спросил: – Куда мне идти? – В Хеврон, – ответил Он.

І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон!

2 Д авид поднялся туда и обе жены его: Ахиноамь из Изрееля и Авигайль, вдова Навала из Кармила.

І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.

3 Е ще Давид привел людей, которые были с ним, каждого вместе со своей семьей, и они поселились в городах Хеврона.

І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.

4 Ж ители Иудеи пришли в Хеврон и помазали там Давида царем над домом Иуды. Когда Давиду сказали, что жители Иавеша Галаадского похоронили Саула,

І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.

5 о н послал к ним вестников сказать: «Благословенны вы у Господа за то, что явили эту милость Саулу, вашему господину, похоронив его.

І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!

6 П усть же Господь явит вам милость и верность, и я также вознагражу вас за то, что вы сделали это.

А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.

7 И так, будьте сильны и доблестны, потому что Саул, ваш господин, мертв, а дом Иуды помазал меня царем над собой». Иш-Бошет становится царем Израиля

А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.

8 Т ем временем Авнер, сын Нира, начальник войска Саула, взял Иш-Бошета, сына Саула, и привел его в Маханаим.

А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.

9 О н сделал его царем над Галаадом, ашуритами и Изреелем, а также над Ефремом, Вениамином и над всем Израилем.

І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

10 И ш-Бошету, сыну Саула, было сорок лет, когда он стал царем Израиля, и правил он два года. Но дом Иуды пошел за Давидом.

Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.

11 В сего Давид был в Хевроне царем над домом Иуды семь лет и шесть месяцев. Начало войны между домами Давида и Саула

А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.

12 А внер, сын Нира, вместе с людьми Иш-Бошета, сына Саула, покинул Маханаим и пошел к Гаваону.

І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.

13 И оав, сын Саруи, и люди Давида вышли и встретили их у гаваонского пруда. Те засели на одной стороне пруда, а эти – на другой.

А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.

14 А внер сказал Иоаву: – Пусть юноши встанут и сразятся перед нами. – Пусть встанут, – ответил Иоав.

І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть.

15 Ю ноши встали, и было отсчитано двенадцать вениамитян за Иш-Бошета, сына Саула, и двенадцать человек за Давида.

І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.

16 К аждый из них схватил своего соперника за голову, вонзил ему в бок свой меч и пал вместе с ним. Вот почему это место в Гаваоне было названо Хелкаф Гаццурим.

І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.

17 Б итва в тот день была очень жестокой, и Авнер с воинами Израиля был разбит людьми Давида.

І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.

18 Т ам были и три сына Саруи – Иоав, Авишай и Асаил. Асаил был быстроног, как дикая серна.

І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.

19 О н погнался за Авнером, не сворачивая ни вправо, ни влево от его следов.

І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.

20 А внер оглянулся назад и спросил: – Это ты, Асаил? – Да, я, – ответил он.

І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав: Я.

21 Т огда Авнер сказал ему: – Поверни вправо или влево; схвати одного из юношей и возьми себе его оружие. Но Асаил, не останавливаясь, гнался за ним.

І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.

22 А внер вновь предостерег Асаила: – Прекрати гнаться за мной! Зачем мне убивать тебя? Как тогда я смогу посмотреть в глаза твоему брату Иоаву?

А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?

23 Н о Асаил не прекращал погоню. Тогда Авнер пронзил ему в живот обратным концом своего копья, так, что оно вышло наружу у него через спину. Он упал и умер на месте. Каждый человек останавливался, поравнявшись с местом, где упал и умер Асаил.

А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.

24 Н о Иоав и Авишай преследовали Авнера, и на закате солнца они добрались до холма Амма, близ Гиаха, на дороге к гаваонской пустоши.

І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.

25 В ениамитяне сплотились вокруг Авнера, объединились в одну группу и заняли место на вершине холма.

І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я.

26 А внер закричал Иоаву: – Вечно ли будет разить меч? Разве ты не понимаешь, что конец будет горек? Сколько еще пройдет времени прежде, чем ты прикажешь своим людям прекратить преследовать их братьев?

І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?

27 И оав ответил: – Верно, как и то, что Бог жив, если бы ты не сказал, воины продолжали бы преследовать своих братьев до утра.

А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.

28 И оав затрубил в рог, и все воины остановились. Они больше не преследовали израильтян и не сражались.

І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.

29 В сю эту ночь Авнер и его люди шли через иорданскую долину. Они пересекли Иордан, прошли через весь Битрон и пришли в Маханаим.

А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.

30 И оав вернулся после преследования Авнера и собрал всех своих людей. Кроме Асаила недосчитались девятнадцати воинов Давида.

І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла.

31 С луги же Давида поразили триста шестьдесят человек вениамитян, которые были с Авнером.

А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.

32 О ни взяли Асаила и похоронили его в гробнице его отца в Вифлееме. Иоав же со своими людьми шел всю ночь и на рассвете прибыл в Хеврон.

І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.