1 В церкви Антиохии были пророки и учители: Варнава, Симеон, называемый Нигер, киренец Луций, Манаин, получивший воспитание вместе с правителем Иродом, и Савл.

А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

2 О днажды, когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: – Отделите мне Варнаву и Савла для дела, к которому Я их призвал.

Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

3 И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их. Апостолы проповедуют на Кипре

Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Э ти два апостола, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

5 О ни прибыли в Саламин и там возвещали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им.

Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

6 О ни прошли весь остров и пришли в Пафос. Там они встретили одного иудея по имени Вар-Иисус, который был колдуном и лжепророком.

А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

7 О н был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком большого ума. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье.

Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Н о колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры.

Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

9 Т огда Савл, он же Павел, полный Святого Духа, посмотрел прямо на Елима

Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

10 и сказал: – Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Господни?

і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

11 Р ука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повел его за руку.

І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

12 К огда проконсул увидел, что произошло, он уверовал, изумленный учением о Господе. Служение в писидийской Антиохии

Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 О тплыв из Пафоса, Павел и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иоанн оставил их и возвратился в Иерусалим.

І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 И з Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в синагогу и сели.

А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 П осле чтения из Закона и пророков начальники синагоги передали им: – Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.

А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

16 П авел встал и, сделав жест рукой, сказал: – Израильтяне и все боящиеся Бога, выслушайте меня!

Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

17 Б ог израильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.

Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

18 С орок лет Он терпел их в пустыне.

і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 О н истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.

а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

20 Н а это ушло около четырехсот пятидесяти лет. Затем, до времени пророка Самуила, Бог давал им судей.

майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

21 П отом народ попросил себе царя, и Бог дал им из рода Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил лет сорок.

А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

22 П отом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: «Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания».

А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

23 И з потомков Давида Бог, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Израилю – Иисуса.

За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

24 П еред пришествием Иисуса Иоанн призывал к крещению в знак покаяния всему народу Израиля.

як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

25 З аканчивая свое служение, Иоанн говорил: «За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах».

А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

26 Б ратья, дети рода Авраама, и те, кто боится Бога! Эта весть спасения была послана к нам!

Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

27 Ж ители Иерусалима и их начальники не узнали Христа, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.

Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

28 О ни не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.

і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 К огда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу.

Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Н о Бог воскресил Его из мертвых,

Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 и еще много дней те, кто пришел вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас – Его свидетели перед народом.

Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

32 М ы провозглашаем вам сейчас эту Радостную Весть: то, что Бог обещал нашим отцам,

І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

33 О н исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: «Ты Сын Мой, сегодня Я родил Тебя!»

що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

34 А о том, что Бог воскресил Его из мертвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так: «Я дам вам святые и неизменные благословения, обещанные Давиду».

А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

35 И в другом месте Он говорит: «Ты не дашь Твоему Святому увидеть тление».

Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

36 Д авид в своем поколении исполнял Божий замысел. Давид умер, его похоронили с его отцами, и тело его истлело.

Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

37 Н о Тот, Кого Бог воскресил, избежал тления.

Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

38 П оэтому, братья, я хочу, чтобы вы знали, что благодаря Ему вам сегодня возвещается прощение грехов,

Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

39 и во всем, в чем Закон Моисея не мог вас оправдать, каждый верующий получает оправдание в Нем.

І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

40 С мотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков:

Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 « Посмотрите, насмешники, изумитесь и погибните, потому что Я совершу в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам об этом рассказали».

Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

42 К огда Павел и Варнава покидали синагогу, их попросили говорить о том же в следующую субботу.

А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

43 С обрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Божьей.

А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово Господа.

А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

45 К огда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Павел.

Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Т огда Павел и Варнава решительно сказали им: – Слово Божье следовало в первую очередь возвещать вам. Но так как вы отрицаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к язычникам,

Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

47 к ак и повелел нам Господь. Он сказал: «Я сделал тебя светом для язычников, чтобы через тебя спасение достигло концов земли».

Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

48 К огда язычники слышали это, они радовались и славили Господа за Его слово, и все предназначенные к вечной жизни уверовали.

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 С лово Господне распространилось по всей той области.

І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

50 И удеи подговорили благочестивых женщин из знатных семей и начальников города, и те возбудили преследование против Павла и Варнавы и выгнали их из своих пределов.

Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Т огда они отряхнули пыль со своих ног в знак свидетельства против них и пошли в Иконию.

Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

52 У ченики же исполнялись радости и Святого Духа.

А учні сповнялися радощів і Духа Святого.