1 В тот день в земле Иудеи будут петь такую песнь: Сильный город у нас; Бог возводит спасение, точно стены и вал.

Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.

2 О ткройте ворота, пусть войдет праведный народ, народ, что остался верным.

Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!

3 Т вердого духом Ты хранишь в совершенном мире, потому что он верит Тебе.

Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.

4 В ерьте Господу во все века, потому что Господь, Господь – скала навеки.

Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

5 О н смиряет живущих на высоте, низвергает высокий город; низвергает его на землю, повергает его в прах.

Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!

6 Е го попирают ноги – ноги бедных, стопы нищих.

Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...

7 П уть праведных прям; Ты делаешь ровной стезю праведных.

Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.

8 Д а, Господь, идущие по стезе Твоих законов, мы ждем Тебя; к Имени Твоему, к воспоминанию о Тебе стремятся наши сердца.

І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,

9 Д уша моя жаждет Тебя ночью, утром ищет Тебя дух мой внутри меня. Когда приходят на землю Твои суды, жители мира учатся справедливости.

за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!

10 Я влена нечестивым милость, но они не научатся справедливости; даже в земле правды продолжают они творить зло и не видят величия Господа.

Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!

11 Г осподи, вознесена Твоя рука, но они не видят ее. Пусть увидят ревность Твою к Твоему народу и устыдятся; пусть огонь, уготованный Твоим врагам, пожрет их.

Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

12 Г осподи, Ты даруешь нам мир, ведь все, что мы сделали, Ты совершил для нас.

Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!

13 О Господь, Бог наш, правили нами другие владыки, помимо Тебя, но лишь Твое Имя мы чтим.

Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.

14 М ертвы они, не оживут, ведь духи умерших не поднимутся. Ты покарал, погубил их, изгладил память о них.

Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

15 Т ы умножил народ, о Господь, Ты умножил народ. Ты славу Себе приобрел; пределы страны Ты расширил.

Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.

16 Г осподи, они приходили к Тебе в горе, когда Ты наказывал их, и едва могли прошептать молитву.

Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

17 К ак беременная, при родах корчится и кричит от боли, так были мы перед Тобой, Господь.

Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:

18 М ы были беременны, от боли корчились, а родили лишь ветер. Мы не дали земле спасения; жителей мира не породили.

ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...

19 О живут Твои мертвецы, поднимутся их тела. Обитатели праха, вставайте и пойте от радости. Роса Твоя – света роса, и исторгнет мертвых земля.

Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

20 И ди, народ мой, в свои покои и запри за собою двери; спрячься ненадолго, пока не прошел Его гнев.

Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!

21 П отому что вот, выходит Господь из Своего жилища, наказать жителей земли за их грехи. Земля явит пролитую на ней кровь и не станет больше скрывать своих убитых.

Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!