1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Я человек, испытавший горе от жезла гнева Господа.

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Он погнал меня и ввел во тьму, а не в свет.

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Несомненно, Он обратил Свою руку против меня, и обращает ее снова и снова, в течение всего дня.

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Он состарил кожу мою и плоть мою, сокрушил кости мои.

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Он осадил меня и окружил горечью и тяготою.

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Погрузил меня во мрак, как давно умерших.

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Окружил меня стеной, чтобы я не мог выйти, заковал меня в тяжелые цепи.

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Даже, когда я взываю и прошу о помощиComment Reference Он не обращает внимания на мою молитву.

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Камнями Он преградил мне путь, искривил стези мои.

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Он подобен медведю в засаде или затаившемуся льву.

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Сбил меня с пути и растерзал меня, оставив без помощи.

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Натянул Он Свой лук и сделал меня мишенью для стрел Своих.

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Он пронзил мое сердце стрелами из Своего колчана.

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Стал я посмешищем для всего моего народа, весь день в песнях насмехаются надо мной.

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Он напоил меня горькими травами и насытил горечью.

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Камнями сокрушил зубы мои, втоптал меня в пыль.

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Лишена душа моя мираComment Reference я позабыл о благоденствии.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

И сказал я: «Исчезло величие мое и надежда моя на Господа».

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Помню лишь о страдании и скитании, во мне лишь горечь и желчь.

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Сильна память об этом, поникла душа моя.

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Но вот, что говорю я себе, вот, что дает мне надежду:

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

«Милость Господа никогда не иссякает, сострадание Его не истощается.

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Они обновляются каждое утро; велика верность Твоя!»

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Я сказал себе: «Господь – часть моя, потому я буду надеяться на Него».

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Благ Господь к тем, кто уповает на Него, к тем, кто ищет Его.

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Благо тому, кто молча ожидает спасения от Господа.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Благо человеку, который несет ярмо в юности своей.

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Пусть сидит в уединении и молчании, потому что бремя это возложил на него Господь.

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Пусть опускает уста свои в прах, может быть, есть еще надежда.

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Пусть подставляет щеку свою бьющему и насыщается бесчестием.

31 Б о Господь не навіки ж покине!

Ведь Владыка не отвергает людей навеки!

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

И хотя Он посылает страдания, Он же потом и помилует по Своей великой любви.

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Ведь не по изволению сердца Своего Он приносит бедствие и горе людям.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

А когда топчут ногами всех узников земли,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

лишают человека правосудия перед лицом Всевышнего,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

притесняют человека на суде, разве Владыка всего этого не видит?

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Кто может сказать – и исполнится, если Владыка не повелит этому случиться?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Не по слову ли Всевышнего приходят бедствие и благо?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Для чего жаловаться человеку, ведь он остался жив, хоть и был наказан за грехи свои?

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Проверим же пути наши и испытаем их, и вернемся к Господу.

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Вознесем сердца наши и руки к Богу на небесах и скажем:

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

«Мы согрешили и восстали против тебя, и Ты не простил нас.

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Ты покрыл Себя гневом и преследовал нас, губя без пощады.

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Ты скрыл Себя облаком, чтобы не доходила наша молитва.

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Ты сделал нас грязью и сором среди народов.

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Все враги наши широко разинули свою пасть на нас.

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Мы страдали от ужаса и западни, опустошения и разорения».

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Ручьями слезы текут из глаз моих, потому что народ мой уничтожен.

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Слезы мои будут течь, не останавливаясь, без перерыва,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

пока Господь не посмотрит с небес и не увидит.

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Я смотрю, и горечь наполняет душу мою за всех дочерей моего города.

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Без причины враги мои пытались поймать меня, словно птицу,

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

бросили меня в яму и камнями закидали меня.

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Воды сомкнулись над моей головой, и я подумал: «Погиб я».

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Я воззвал к Имени Твоему, о Господь, из ямы глубокой.

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Ты услышал голос мой; не закрывай же ухо Свое от моей мольбы об облегчении.

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Ты приближался, когда я взывал к Тебе, и говорил: «Не бойся».

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

О Владыка, Ты защищал дело души моей, искуплял жизнь мою.

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Ты видишь, Господи, угнетение мое, рассуди же тяжбу мою.

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Ты видишь всю их мстительность, все их заговоры против меня.

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

О Господь, Ты слышишь их оскорбления, все их заговоры против меня,

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

как враги перешептываются обо мне весь день.

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Взгляни на них! Сидят ли они, стоят ли, они насмехаются надо мною в своих песнях.

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Воздай им, Господи, по делам их рук.

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Мраком покрой их сердца, и пусть проклятье Твое будет на них.

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Преследуй их в гневе и истреби их из поднебесья, о Господь.