1 М удрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

Мудрость построила себе дом, вытесала для него семь столбов.

2 З арізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

Она заколола из своего скота, смешала вино с пряностями и на стол накрыла.

3 Д івчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

Она разослала своих служанок призывать с возвышенностей городских.

4 Х то бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

«Пусть все простаки сюда повернут!» – говорит она тем, кто наивен.

5 Х одіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

«Идите, ешьте мою еду и пейте вино, которое я приправила.

6 П окиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

Оставьте невежество – и будете жить; ходите дорогой разума.

7 Х то картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

Наставляющий глумливого бесчестие наживет; обличающий нечестивого навлечет на себя позор.

8 Н е дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

Не обличай глумливого, чтобы он тебя не возненавидел; обличай мудреца, и он возлюбит тебя.

9 Д ай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

Научи мудреца, и он станет еще мудрее; праведника наставь, он познания приумножит.

10 С трах Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

Страх перед Господом – начало мудрости, и познание Святого – разум.

11 б о мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

Ведь со мною умножатся твои дни, годы жизни твоей продлятся.

12 Я кщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

Если ты мудр, твоя мудрость вознаградит тебя; если глумлив – ты один и пострадаешь».

13 Ж інка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

Глупость – женщина шумливая, она невежда и ничего не знает.

14 С ідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

Сидит она у дверей своего дома, на сидении, на возвышенности городской,

15 щ об кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

и зовет проходящих мимо, идущих прямо своим путем:

16 Х то бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

«Пусть все простаки сюда повернут!» Говорит она тем, кто безрассуден:

17 В ода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

«Сладка украденная вода, вкусен хлеб, что едят утайкой!»

18 І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...

И не знают они, что там духи умерших, что гости ее в глубинах мира мертвых.