1 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.

Когда ханаанский царь Арада, расположенного в Негеве, услышал, что Израиль идет по атаримской дороге, он напал на израильтян и взял некоторых из них в плен.

2 І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

Тогда Израиль дал Господу обет: – Если Ты отдашь этот народ в наши руки, мы полностью уничтожим его города.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.

Господь услышал мольбу израильтян и отдал им во власть хананеев. Они полностью уничтожили их с их городами. Так это место было названо Хорма. Медный змей

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.

От горы Ор они тронулись в путь по дороге к Красному морю, чтобы обойти Эдом. Но в пути народ пал духом;

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

они роптали на Бога и на Моисея: – Зачем вы вывели нас из Египта? Чтобы мы умерли в пустыне? Хлеба нет! Воды нет! А эта убогая пища нам противна!

6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.

Тогда Господь наслал на них ядовитых змей; они жалили израильтян, и многие умерли.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

Народ пришел к Моисею и сказал: – Мы согрешили, когда роптали на Господа и на тебя. Помолись, чтобы Господь избавил нас от змей. Моисей помолился за народ,

8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

и Господь сказал Моисею: – Сделай змея и укрепи его на шесте: всякий ужаленный посмотрит на него и останется жить.

9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

Моисей сделал медного змея и укрепил его на шесте. И когда змея жалила человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив. Дорога в Моав

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.

Израильтяне двинулись дальше и остановились в Овоте.

11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.

Они тронулись в путь из Овота и остановились в Ийе-Авариме, в пустыне, что против Моава, к восходу солнца.

12 З відти вони рушили, і таборували в долині Зереду.

Оттуда они двинулись дальше и остановились в долине Заред.

13 З відти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.

Оттуда они двинулись дальше и остановились на другой стороне реки Арнона, в пустыне, которая простирается от рубежей аморреев (Арнон – это граница Моава, между Моавом и аморреями).

14 Т ому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

Вот почему в «Книге Господних войн» упоминается:

15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.

«Вагеб в Суфе и притоки Арнона, и склоны ущелий, что тянутся к местности Ар и лежат вдоль границ Моава ».

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.

Оттуда они продолжили путь к Беэру, колодцу, где Господь сказал Моисею: – Собери народ, и Я дам им воду.

17 Т оді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

Тогда Израиль пел эту песню: «Наполняйся, колодец! Пойте о нем,

18 К риниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,

о колодце, что выкопали вожди, вырыла знать народа скипетрами и жезлами». Они пошли из пустыни в Маттану,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

из Маттаны в Нагалиил, из Нагалиила в Бамот,

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

а из Бамота в долину Моава, где высится над пустыней вершина Фасги. Победа над Сигоном (Втор. 2: 24-37)

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:

Израиль послал вестников, чтобы сказать Сигону, царю аморреев:

22 Н ехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

– Позволь нам пройти через твою страну. Мы не свернем ни на поле, ни в виноградник, не будем пить воду из колодцев. Мы будем идти по Царской дороге, пока не пройдем через твою землю.

23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

Но Сигон не позволил Израилю пройти через свою землю. Он собрал войско и выступил в пустыню навстречу Израилю. Подойдя к Иахацу, он сразился с Израилем.

24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.

Но Израиль предал его мечу и завладел его землей от реки Арнона до реки Яббока, до аммонитян, потому что граница аммонитян была укреплена.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

Израиль захватил все города аморреев и занял их, включая Хешбон с окрестными поселениями.

26 Б о Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

Хешбон был столицей Сигона, царя аморреев, который воевал с прежним царем Моава и отнял у него всю его землю до самого Арнона.

27 Т ому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.

Вот почему сказители поют: «Идите в Хешбон – пусть будет отстроен; пусть встанет из праха город Сигона!

28 Б о вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.

Полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из города Сигона. Оно пожрало Ар-Моав, хозяев высот Арнона.

29 Г оре тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

Горе тебе, Моав! Сгинул ты, народ Кемоша! Сыновей своих беженцами он сделал, дочерей своих – пленницами Сигона, царя аморреев.

30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.

Сгинуло твое потомство от Хешбона до Дивона. Мы до Нофаха разоряли, что простерлась до Медевы ».

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

Так Израиль поселился на земле аморреев.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

Моисей послал разведчиков в Иазер, и израильтяне захватили села вокруг него, выгнав из них аморреев. Победа над Огом (Втор. 3: 1-11)

33 І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

Потом они повернули и поднялись по дороге к Башану. Ог, царь Башана, выступил со всем своим войском им навстречу, чтобы сразиться с ними у города Эдреи.

34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

Господь сказал Моисею: – Не бойся его. Я отдал его в твои руки со всем его войском и землей. Сделай с ним то же, что и с Сигоном, царем аморреев, который правил в Хешбоне.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Они убили его вместе с его сыновьями и всем войском, не оставив в живых никого, и завладели его землей.