1 А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.

«Вот правила о жертве повинности, о великой святыне.

2 Н а місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

Ее нужно закалывать там же, где и жертву всесожжения. Ее кровью нужно окропить жертвенник со всех сторон.

3 А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,

Весь жир из нее пусть будет принесен в жертву: курдюк и жир, покрывающий внутренности,

4 і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

обе почки с жиром, который на них и который возле бедер, и сальник с печени; все это надо вынуть вместе с почками.

5 т а й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.

Священник сожжет это на жертвеннике. Это огненная жертва Господу. Это – жертва повинности.

6 К ожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

Все мужчины в семье священников могут ее есть, но только в святом месте: это – великая святыня.

7 Я к про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

Для жертвы за грех и для жертвы повинности закон один: они принадлежат священнику, который совершает отпущение посредством их.

8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

Священник, который приносит чью-либо жертву всесожжения, может оставить себе шкуру.

9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.

Любое хлебное приношение, испеченное в печи или приготовленное на сковороде или на противне, принадлежит священнику, который его приносит,

10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

а любое хлебное приношение, смешанное с маслом или сухое, принадлежит в равных долях всем сыновьям Аарона». Дополнительные правила о жертве примирения

11 А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.

«Вот правила о жертве примирения, которую можно принести Господу.

12 Я кщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

Если кто-то приносит ее в знак благодарности, то вместе с этой благодарственной жертвой пусть принесет пресные хлебы, замешенные на масле, пресные коржи, помазанные маслом, и хлебы из лучшей муки, хорошо замешенные на масле.

13 Р азом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

Пусть вместе с благодарственной жертвой примирения он принесет и хлебы, приготовленные на закваске.

14 І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.

Он должен принести по одному хлебу каждого вида в дар Господу. Это принадлежит священнику, который кропит кровью жертв примирения.

15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

Мясо этой благодарственной жертвы примирения нужно съесть в тот же день, когда ее принесли. Его нельзя оставлять до утра.

16 А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

Но если жертва принесена по обету или как добровольное приношение, пусть ее едят в тот день, когда ее принесли, а остаток можно будет есть и на следующий.

17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

Однако, мясо жертвы, которое останется к третьему дню, нужно сжечь.

18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

Если мясо жертвы примирения будут есть на третий день, она не будет принята. Она не будет засчитана тому, кто ее принес, потому что она нечиста. Тот, кто будет ее есть, подлежит наказанию.

19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.

Мясо, которое прикоснулось к чему-либо нечистому, есть нельзя. Его нужно сжечь. Чистое мясо может есть любой, кто чист.

20 А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.

Но если мясо Господней жертвы примирения будет есть тот, кто нечист, он должен быть исторгнут из своего народа.

21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.

Если кто-нибудь прикоснется к нечистому – к человеческой нечистоте, к нечистому животному или любой нечистой твари, а потом станет есть мясо Господней жертвы примирения, он должен быть исторгнут из своего народа». Запрет есть жир и кровь

22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Господь сказал Моисею:

23 К ажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.

– Скажи израильтянам: «Не ешьте жир волов, овец или коз.

24 А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.

Жиром животного, которое пало или было растерзано дикими зверями, можно пользоваться, но есть его нельзя.

25 Б о кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.

Любой, кто станет есть жир животного, которое приносится в огненную жертву Господу, должен быть исторгнут из своего народа.

26 І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.

Где бы вы ни жили, не ешьте кровь ни птиц, ни животных.

27 К ожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.

Любой, кто будет есть кровь, должен быть исторгнут из своего народа». Доля священников

28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Господь сказал Моисею:

29 П ромовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.

– Скажи израильтянам: «Любой, приносящий Господу жертву примирения, должен принести часть ее в дар Господу.

30 Р уки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.

Пусть он своими руками совершит Господу огненную жертву. Он должен принести жир, вместе с грудиной, и потрясти грудину перед Господом, как приношение потрясания.

31 І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

Жир священник сожжет на жертвеннике, а грудина достанется Аарону и его сыновьям.

32 А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.

Отдавайте правое бедро ваших жертв примирения в дар священнику.

33 Х то з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.

Долей сына Аарона, который приносит кровь и жир жертвы примирения, будет правое бедро.

34 Б о Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

Из жертв примирения, которые приносят израильтяне, Я взял грудину потрясания и бедро возношения, и отдал их священнику Аарону и его сыновьям как их постоянную долю от приношений израильтян».

35 О це частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,

Такова часть Аарона и его сыновей в огненных жертвах Господу, отведенная им, когда они предстали, чтобы служить Господу как священники.

36 щ о наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!

Когда они были помазаны, Господь повелел, чтобы израильтяне отдавали им часть приношений как постоянную долю для грядущих поколений.

37 О це закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,

Итак, вот правила о всесожжении, хлебном приношении, жертве за грех, жертве повинности, освятительной жертве и жертве примирения,

38 щ о Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

которые Господь дал Моисею на горе Синай в день, когда Он повелел израильтянам совершать приношения Господу в Синайской пустыне.