1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

Но Бог помнил о Ное и о всех диких животных и скоте, которые были с ним в ковчеге, и Он послал ветер на землю, и воды стали убывать.

2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

Источники бездны и окна неба закрылись, и дождь перестал литься с неба.

3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

Вода медленно уходила с земли, и к сто пятидесятому дню она сильно убыла.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

На семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах.

5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

Воды продолжали убывать до десятого месяца, и в первый день десятого месяца стали видны вершины гор.

6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

Через сорок дней Ной открыл окно, которое он сделал в ковчеге,

7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

и выпустил ворона, и тот улетал и прилетал обратно до тех пор, пока вода на земле не высохла.

8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

Потом Ной выпустил голубя, чтобы увидеть, сошла ли вода с поверхности земли,

9 Т а не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

но голубь не нашел сухого места, чтобы опуститься, и вернулся к Ною в ковчег, потому что вода покрывала всю землю. Ной протянул руку и взял голубя обратно к себе в ковчег.

10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

Спустя семь дней он опять выпустил голубя из ковчега.

11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

Когда вечером голубь вернулся, в клюве у него был свежесорванный масличный лист. Тогда Ной понял, что вода сошла с земли.

12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

Он подождал еще семь дней и снова выпустил голубя, и на этот раз голубь не вернулся.

13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

К первому дню первого месяца шестьсот первого года жизни Ноя земля высохла от воды. Ной поднял крышу ковчега, выглянул и увидел, что земля сухая.

14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

К двадцать седьмому дню второго месяца земля стала совершенно сухой.

15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:

Тогда Бог сказал Ною:

16 В ийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

– Выйди из ковчега, и ты, и твоя жена, и твои сыновья, и их жены.

17 К ожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

Выведи наружу все живые существа, которые с тобой – птиц, зверей и всех пресмыкающихся, чтобы они могли расти числом, и плодиться, и размножаться на земле.

18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

И Ной вышел из ковчега вместе со своими сыновьями, женой и женами своих сыновей.

19 К ожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

Все звери и все пресмыкающиеся, и все птицы – все, что движется по земле – вышли из ковчега, один вид за другим. Бог заключает завет с Ноем

20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

Ной построил Господу жертвенник и принес на нем жертву всесожжения из всех видов чистых животных и птиц.

21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

Господь почувствовал приятный запах и сказал в сердце Своем: «Никогда впредь не стану Я проклинать землю из-за человека, хотя всякое помышление его сердца порочно с детства. И никогда впредь не уничтожу всех живых существ, как в этот раз.

22 Н адалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Пока существует земля, не прекратятся сев и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь».