1 Т ого часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.

В те дни у Израиля не было царя. Род данитян искал себе землю, чтобы поселиться там, потому что до этого времени земля между родами Израиля еще не была ему отведена.

2 І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.

И данитяне послали пятерых храбрецов из Цоры и Эштаола, чтобы разведать землю и исследовать ее. Эти люди представляли все их кланы. Им сказали: – Идите, исследуйте землю. Когда они пришли в нагорья Ефрема, к дому Михи, они заночевали там

3 К оли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?

и, будучи поблизости, узнали голос молодого левита. Тогда они свернули туда и спросили его: – Кто привел тебя сюда? Что ты здесь делаешь? Почему ты здесь?

4 І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика.

Он рассказал им о том, что сделал для него Миха, и сказал: – Он нанял меня, и я его священник.

5 А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо.

Тогда они сказали ему: – Пожалуйста, спроси у Бога, чтобы нам знать, будет ли наше путешествие успешным.

6 І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

Священник ответил им: – Идите с миром. Господь позаботится о вас во время вашего путешествия.

7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого.

Эти пятеро ушли и пришли в Лаиш. Там они увидели, что народ живет спокойно, по обычаю сидонян, тихо и беспечно, не нуждаясь ни в чем на земле и обладая богатством. Они жили далеко от сидонян и ни с кем не были в союзе.

8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли?

Когда они вернулись в Цору и Эштаол, их сородичи стали спрашивать: – Ну, что?

9 А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.

Они ответили: – Пойдемте, нападем на них! Мы увидели, что эта земля очень хороша. Вы что же, не собираетесь ничего делать? Не медлите взять себе эту землю.

10 Я к ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі.

Придя туда, вы найдете беспечный народ и обширную землю, которую Бог дает вам в руки, землю, где нет недостатка ни в чем.

11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю.

И шестьсот человек из клана данитян, вооружившись для битвы, отправились в путь из Цоры и Эштаола.

12 І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір'ят-Єарімом.

По дороге они поставили лагерь рядом с Кирьят-Иеаримом в Иудее. Вот почему место к западу от Кирьят-Иеарима и по сегодняшний день называется Махане- Дан.

13 І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.

Оттуда они двинулись в нагорья Ефрема и пришли к дому Михи.

14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите.

Те пятеро, которые разведывали землю Лаиша, сказали своим сородичам: – Знаете ли вы, что в одном из этих домов есть эфод, домашние боги и литой идол? Подумайте, что вам сделать.

15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.

Они свернули туда, вошли в дом молодого левита, в дом Михи, и приветствовали его.

16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами.

А шестьсот данитян, вооруженных для битвы, стояли у входа в ворота.

17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю.

Пять человек, которые разведывали землю, прошли внутрь, взяли истукан и эфод, и домашних богов, и литого идола, пока священник и шестьсот вооруженных воинов стояли у входа в ворота.

18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите?

Когда эти люди вошли в дом Михи и взяли истукан, эфод, домашних богов и литого идола, священник сказал им: – Что вы делаете?

19 А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?

Они ответили ему: – Молчи! Ни слова больше. Иди с нами и будь у нас отцом и священником. Разве не лучше тебе быть священником у рода и клана в Израиле, чем у семьи одного лишь человека?

20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.

Священник обрадовался. Он взял эфод, домашних богов и истукан и пошел с народом.

21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе.

Отправив своих маленьких детей, скот и пожитки впереди себя, они снова тронулись в путь.

22 К оли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.

Когда они отошли от дома Михи, тот собрал соседей и погнался за данитянами.

23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?

Они кричали вслед данитянам, и те, повернувшись, сказали Михе: – Чего ты хочешь? Зачем ты собрал такую толпу?

24 І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?

Он ответил: – Вы взяли моих богов, которых я сделал, и моего священника и ушли. А что осталось у меня? Как же вы спрашиваете: «Что тебе?».

25 І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.

Данитяне ответили: – Лучше не спорь с нами, а не то наши разъяренные воины нападут на вас, и ты погубишь и себя, и свою семью.

26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.

И данитяне пошли своим путем, а Миха, видя, что они сильнее его, повернул домой.

27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем.

А они, взяв то, что сделал Миха, а также его священника, пришли к Лаишу, к мирному и беспечному народу. Они предали их мечу и сожгли их город.

28 А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.

Некому было избавить их, потому что они жили далеко от Сидона и ни с кем не были в союзе. Этот город находился в долине рядом с Бет-Реховом. Данитяне отстроили город и поселились в нем.

29 І вони назвали ім'я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я того міста було Лаїш.

Они назвали его Дан – в честь своего предка Дана, который родился у Израиля, хотя прежде город назывался Лаиш.

30 І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю.

Там данитяне поставили себе истукан, а Ионафан, сын Гершома, внук Моисея, и его сыновья были священниками рода Дана до самого плена.

31 І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.

Они хранили у себя истукан, сделанный Михой, пока дом Божий находился в Шило.