1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

В девятом году, в десятый день десятого месяца, было ко мне слово Господа:

2 С ину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

– Сын человеческий, запиши этот день, сегодняшний день, потому что царь Вавилона в этот день осадил Иерусалим.

3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.

Поведай этому мятежному дому притчу. Скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Поставь котел; поставь, и налей воды.

4 П овкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.

Брось в него мясо, хорошее мясо – окорок и лопатку, – и наполни лучшими из костей.

5 В ізьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.

Возьми отборных овец; разложи под котлом кости; пусть он кипит и пусть в нем сварятся кости.

6 Т ому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!

Ведь так говорит Владыка Господь: – Горе кровавому городу, котлу проржавевшему, чья ржавчина не отчистилась! Опустошите его, кусок за куском из него выбрасывая, не выбирая по жребию.

7 К ров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

Ведь кровь, которую жители пролили – у всех на виду: они пролили ее на голой скале, не пролили ее на землю, где ее покрыла бы пыль.

8 Щ об лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.

Пробуждая для мести Мой гнев, Я оставил ту кровь на голой скале, где ее нельзя будет скрыть.

9 Т ому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!

Поэтому так говорит Владыка Господь: – Горе кровавому городу! Я тоже сложу много дров для костра.

10 П ідклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.

Подложи дров, разведи огонь, отвари мясо, добавь приправу, и пусть обуглятся кости.

11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

Поставь котел на угли пустым, чтобы он разогрелся, и медь его раскалилась, чтобы грязь его в нем расплавилась, и ржавчина отгорела.

12 У весь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!

Нет, впустую Я утомлял Себя: не сошла глубокая ржавчина. Так в огонь его вместе с ржавчиной!

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.

Твоя нечистота – это распутство. Когда Я пытался очистить тебя, ты не очистился, а теперь ты не очистишься до тех пор, пока Мой гнев на тебя не утихнет.

14 Я , Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!

Я, Господь, сказал это. Настало время Мне действовать. Я не буду сдерживаться, щадить и сожалеть. Ты будешь судим по твоим путям и делам,» – возвещает Владыка Господь». Смерть жены Иезекииля

15 І було мені слово Господнє таке:

Было ко мне слово Господа:

16 С ину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.

– Сын человеческий, Я одним ударом отниму у тебя усладу глаз твоих. Но не скорби, не сетуй и не проливай слез.

17 С тогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.

Стони тихо, не устраивай плача по умершим. Не снимай головной убор и сандалии, не закрывай нижнюю часть лица и не ешь пищу плакальщиков.

18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

Утром я говорил с народом, а вечером у меня умерла жена. На следующее утро я исполнил то, что мне было велено.

19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?

Тогда люди спросили меня: – Не скажешь ли, какое значение для нас в том, что ты делаешь?

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

Я сказал им: – Ко мне было слово Господа:

21 С кажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...

Скажи дому Израиля: Так говорит Владыка Господь: «Я оскверню Свое святилище – крепость, которой вы гордитесь, усладу глаз ваших, которой жаждут ваши сердца. Оставленные вами сыновья и дочери падут от меча».

22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...

Вы будете делать так, как делал я. Вы не будете закрывать нижнюю часть лица и есть пищу плакальщиков.

23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...

На головах у вас будут головные повязки, а на ногах – сандалии. Вы не будете ни скорбеть, ни сетовать, но станете чахнуть из-за своих грехов и тихо стонать.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.

– Иезекииль будет вам знамением: вы будете делать так, как делал он. Когда это сбудется, вы узнаете, что Я – Владыка Господь.

25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,

А ты, сын человеческий, в тот день, когда Я отниму у них твердыню, их ликование и славу, усладу их глаз, к которой стремятся их сердца, и их сыновей и дочерей,

26 т ого дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.

в тот самый день придет уцелевший, чтобы рассказать тебе новости.

27 Ц ього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!

Тогда твои уста откроются. Ты заговоришь с ним и не будешь больше хранить молчание. Ты будешь для них знамением, и они узнают, что Я – Господь.