1 І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

Был некий человек из Раматаима, цуфит из нагорий Ефрема, которого звали Элкана. Он был сыном Иерохама, сына Елигу, сына Тоху, сына Цуфа, ефремит.

2 А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

У Элканы было две жены. Одну звали Анна, а другую − Фенанна. У Фенанны были дети, у Анны же их не было.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

Из года в год этот человек ходил из своего города в Шило, чтобы поклоняться и приносить жертву Господу Сил. Хофни и Пинехас, два сына Илия, были там священниками Господа.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

Всякий раз, когда Элкана приносил жертву, он давал часть мяса жертвы своей жене Фенанне и всем ее сыновьям и дочерям.

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

Но Анне он давал двойную часть, потому что любил ее, хотя Господь закрыл ее чрево.

6 А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

Оттого, что Господь закрыл чрево Анны, ее соперница жестоко изводила и унижала ее.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

Так продолжалось из года в год. Всякий раз, когда Анна ходила в дом Господа, соперница изводила ее, и та плакала и не ела.

8 І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

Элкана говорил ей: − Анна, почему ты плачешь? Почему не ешь? Почему скорбит твое сердце? Разве я не значу для тебя больше, чем десять сыновей? Молитва Анны и рождение Самуила

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

Однажды, когда они поели и попили в Шило, Анна встала. Священник Илий сидел у дверей храма Господа.

10 А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

Скорбя душой, Анна горько плакала и молилась Господу.

11 І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

Она дала обет, говоря: − О Господь Сил, если Ты только посмотришь на горе Своей служанки и вспомнишь меня, если не забудешь Свою служанку, но дашь ей сына, то я отдам его Господу на всю жизнь, и бритва никогда не коснется его головы.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

Пока она молилась Господу, Илий следил за ее губами.

13 А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

Анна молилась в сердце, ее губы двигались, но голоса слышно не было. Илий подумал, что она пьяна,

14 І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

и сказал ей: − Долго ли ты еще будешь пьяной? Протрезвись от вина!

15 А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

− Нет, мой господин, − ответила Анна, − я глубоко скорблю. Я не пила ни вина, ни пива. Я изливала душу перед Господом.

16 Н е вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

Не думай, что твоя служанка − нечестивая женщина; я молилась здесь из-за великой боли и печали.

17 І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

Илий ответил: − Иди с миром, и пусть Бог Израиля даст тебе то, о чем ты Его просила.

18 А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

Она сказала: − Пусть твоя служанка найдет расположение в твоих глазах. Затем она пошла своей дорогой, поела, и лицо ее уже больше не было печально.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

На следующее утро они встали рано, поклонились Господу и пустились в обратный путь к себе домой, в Раму. Элкана лег со своей женой Анной, и Господь вспомнил про нее.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

Через некоторое время Анна зачала и родила сына. Она назвала его Самуил, говоря: «Я назвала его так, потому что я просила его у Господа». Анна посвящает Самуила Господу

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

В следующий раз, когда Элкана вместе со всей своей семьей отправился принести жертву Господу и исполнить обет,

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

Анна не пошла. Она сказала мужу: − После того как ребенок будет отнят от груди, я отведу его в Шило, чтобы он предстал перед Господом. Он останется там жить навсегда.

23 І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

− Поступай, как тебе угодно, − сказал ей муж. − Оставайся здесь, пока не отнимешь его от груди. И пусть Господь утвердит Свое слово. Она оставалась дома и кормила своего сына до тех пор, пока не отняла его от груди.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

После того как он был отнят от груди, она повела мальчика в Шило. Анна взяла с собой трехлетнего быка, ефу муки и мех вина.

25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

Заколов быка и взяв его, Анна с мальчиком пришли к Илию,

26 І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

и она сказала ему: − Верно, как и то, что ты жив, мой господин, я – та самая женщина, которая стояла здесь, рядом с тобой, молясь Господу.

27 Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

Я молилась об этом ребенке, и Господь дал мне то, о чем я Его просила.

28 А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

Теперь я отдаю его Господу. Пусть он принадлежит Господу всю его жизнь. И он поклонился там Господу.