1 П ослухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!

Слушай, дом Израиля, что говорит тебе Господь.

2 Т ак говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!

Так говорит Господь: – Не учитесь путям других народов, не бойтесь небесных знамений, которых другие народы боятся.

3 Б о устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!

Обычаи народов ничтожны. Срубают в лесу дерево, ремесленник обрабатывает его резцом,

4 С ріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.

украшает серебром и золотом, крепит его молотком и гвоздями, чтобы он не качался.

5 В они, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!

Эти идолы, как пугала на бахче – не могут говорить; их нужно носить – они не умеют ходить. Не бойтесь их, ведь они не в силах причинить вам зла, но и добра сделать не могут.

6 Т акого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!

– Нет подобного Тебе, о Господь, Ты велик, и Твое Имя могущественно.

7 Х то не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!

Кто не чтит Тебя, Царь народов? Ведь Ты заслуживаешь это. Между всеми мудрецами народов и во всех их царствах нет подобного Тебе.

8 В они стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!

Эти народы безрассудны и глупы: они учатся у бестолковой деревяшки!

9 С рібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.

Серебро чеканное привозится из Таршиша, а золото из Уфаза. Поделки ремесленника и плавильщика облачат затем в голубое и пурпурное одеяние; все эти истуканы – изделия мастеров.

10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

Но Господь – это истинный Бог; Он – Бог живой и Царь вечный. Когда Он разгневан, дрожит земля, и народы не в силах вынести Его ярость.

11 О так їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

– Скажите им вот что: Боги, которые не создали неба и земли, исчезнут с лица земли и из-под небес.

12 С воєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

А Бог создал землю Своим могуществом, утвердил мир Своей мудростью, распростер небеса Своим разумом.

13 Я к голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

Когда Он возвышает голос, шумят небесные воды; Он поднимает тучи с краев земли. Он посылает молнии среди ливня и выводит ветер из Своих кладовых.

14 т оді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!...

Любой человек глуп и нет у него знаний; любой плавильщик позорит себя своими идолами. Его изваяния лживы, и нет в них дыхания.

15 М арнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

Они ничтожны и смешны; пробьет их час, и они погибнут.

16 Н е така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

Но Он не таков, как они, Удел Иакова, потому что Он – Творец всего, и Израиль – народ Его наследия: Господь Сил, вот Его Имя. Предстоящее изгнание

17 З абери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!

Собирайте пожитки, чтобы покинуть страну, живущие в осаде.

18 Б о Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...

Ведь так говорит Господь: – На этот раз Я изгоняю тех, кто живет в стране; Я пошлю им несчастье, чтобы они были схвачены их врагами.

19 О й, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.

Горе мне в моем сокрушении! Моя рана неизлечима! Но я сказал себе: «Воистину, это моя скорбь; я должен ее нести».

20 Н амета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...

Мой шатер разрушен, все веревки его разорваны. Сыновья мои от меня ушли, нет их больше; некому больше поставить мой шатер, и повесить его завесы.

21 Б о пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо...

Пастухи безрассудны и не взывают к Господу, поэтому они не имеют успеха ни в чем, и все их стада рассеяны.

22 Г олос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...

Слышите! Слух несется: великое волнение с севера! Оно превратит города Иудеи в пустыни, в логово шакалов. Молитва Иеремии

23 З наю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.

Знаю, Господь, человек не властен над жизнью, и не во власти идущего дать направление шагам.

24 К арай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!

Наставляй меня, Господь, но только по справедливости, не в гневе, чтобы не погубить меня.

25 В илий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...

Излей Свой гнев на народы, не знающие Тебя, на народы, не призывающие Твоего Имени, за то что они уничтожили Иакова: уничтожили и погубили его и разорили его дома.