1 О тож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

От этого сердце мое трепещет и бросается с места прочь.

2 У важливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Слышите! Слышите гром Его голоса и грохот из уст Его!

3 й ого Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

По всему поднебесью посылает Он молнии, посылает их до краев земли.

4 З а Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Голос Его рокочет вослед, гласом величия Он гремит и не сдерживает зарниц когда голос Его услышан.

5 Б ог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Дивно грохочет Бог Своим голосом, Он творит великое – не постичь нам.

6 Д о снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Говорит Он снегу: «Пади на землю», – дождю и ливню: «Лейте сильнее!»

7 В ін руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Он прекращает труды каждого человека, чтобы все люди знали дело Его.

8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

И уходят звери в свои убежища и в берлогах своих лежат.

9 І з кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Из Его покоев приходит вихрь, и северный ветер приносит стужу.

10 В ід Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Дыханием Божьим творится лед и твердеют вольные воды.

11 Т акож Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Наполняет Он тучи влагой и молнии мечет из облаков.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Кружат они по воле Его над лицом всей земли, совершая, что Он повелит.

13 в ін наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

То приходят, как бич, покарать людей, то, даруя им милость, насыщают землю.

14 Б ери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Выслушай это, Иов; подумай, как чудны Божьи дела.

15 Ч и ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Знаешь ли ты, как управляет тучами Бог, как блестит зарницей из облака Своего?

16 Ч и ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Знаешь ли ты, как уравновешены облака, знаешь ли чудеса Того, Кто познанием совершенен?

17 т и, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

О ты, кому жарко в своей одежде, когда замолкнет земля перед южным ветром,

18 Ч и ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

ты ли вместе с Ним распростер небеса твердые, словно литое зеркало?

19 Н авчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Научи нас, что нам Ему сказать, мы не в силах найти слова из-за тьмы.

20 Ч и Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Сообщить ли Ему, что хочу с Ним говорить? Но кто себе желает смерти?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Никто не может взглянуть на солнце, когда оно блестит в небесах, после того, как расчистит их ветер.

22 І з півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

С севера грядет блеск золотой; Бог приближается в страшном великолепии.

23 В семогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Всемогущий – мы не можем Его постичь, силой и правдой Он велик, праведностью богат, никого не угнетает.

24 Т ому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Поэтому люди боятся Его, разве не боятся Его все мудрые сердцем?