1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

I am the man who has seen affliction by the rod of His wrath.

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

He has led me and made me walk In darkness and not in light.

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Surely He has turned His hand against me Time and time again throughout the day.

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

He has aged my flesh and my skin, And broken my bones.

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

He has besieged me And surrounded me with bitterness and woe.

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

He has set me in dark places Like the dead of long ago.

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

He has hedged me in so that I cannot get out; He has made my chain heavy.

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Even when I cry and shout, He shuts out my prayer.

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

He has blocked my ways with hewn stone; He has made my paths crooked.

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

He has been to me a bear lying in wait, Like a lion in ambush.

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

He has turned aside my ways and torn me in pieces; He has made me desolate.

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

He has bent His bow And set me up as a target for the arrow.

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

He has caused the arrows of His quiver To pierce my loins.

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

I have become the ridicule of all my people— Their taunting song all the day.

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

He has filled me with bitterness, He has made me drink wormwood.

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

He has also broken my teeth with gravel, And covered me with ashes.

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

You have moved my soul far from peace; I have forgotten prosperity.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

And I said, “My strength and my hope Have perished from the Lord.”

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Remember my affliction and roaming, The wormwood and the gall.

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

My soul still remembers And sinks within me.

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

This I recall to my mind, Therefore I have hope.

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Through the Lord ’s mercies we are not consumed, Because His compassions fail not.

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

They are new every morning; Great is Your faithfulness.

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

“The Lord is my portion,” says my soul, “Therefore I hope in Him!”

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

The Lord is good to those who wait for Him, To the soul who seeks Him.

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

It is good that one should hope and wait quietly For the salvation of the Lord.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

It is good for a man to bear The yoke in his youth.

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Let him sit alone and keep silent, Because God has laid it on him;

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Let him put his mouth in the dust— There may yet be hope.

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Let him give his cheek to the one who strikes him, And be full of reproach.

31 Б о Господь не навіки ж покине!

For the Lord will not cast off forever.

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Though He causes grief, Yet He will show compassion According to the multitude of His mercies.

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

For He does not afflict willingly, Nor grieve the children of men.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

To crush under one’s feet All the prisoners of the earth,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

To turn aside the justice due a man Before the face of the Most High,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Or subvert a man in his cause— The Lord does not approve.

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Who is he who speaks and it comes to pass, When the Lord has not commanded it?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Is it not from the mouth of the Most High That woe and well-being proceed?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Why should a living man complain, A man for the punishment of his sins?

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Let us search out and examine our ways, And turn back to the Lord;

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Let us lift our hearts and hands To God in heaven.

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

We have transgressed and rebelled; You have not pardoned.

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

You have covered Yourself with anger And pursued us; You have slain and not pitied.

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

You have covered Yourself with a cloud, That prayer should not pass through.

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

You have made us an offscouring and refuse In the midst of the peoples.

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

All our enemies Have opened their mouths against us.

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Fear and a snare have come upon us, Desolation and destruction.

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

My eyes overflow with rivers of water For the destruction of the daughter of my people.

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

My eyes flow and do not cease, Without interruption,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Till the Lord from heaven Looks down and sees.

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

My eyes bring suffering to my soul Because of all the daughters of my city.

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

My enemies without cause Hunted me down like a bird.

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

They silenced my life in the pit And threw stones at me.

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

The waters flowed over my head; I said, “I am cut off!”

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

I called on Your name, O Lord, From the lowest pit.

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

You have heard my voice: “Do not hide Your ear From my sighing, from my cry for help.”

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

You drew near on the day I called on You, And said, “Do not fear!”

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

O Lord, You have pleaded the case for my soul; You have redeemed my life.

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

O Lord, You have seen how I am wronged; Judge my case.

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

You have seen all their vengeance, All their schemes against me.

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

You have heard their reproach, O Lord, All their schemes against me,

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

The lips of my enemies And their whispering against me all the day.

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Look at their sitting down and their rising up; I am their taunting song.

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Repay them, O Lord, According to the work of their hands.

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Give them a veiled heart; Your curse be upon them!

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

In Your anger, Pursue and destroy them From under the heavens of the Lord.