1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Now a certain man was sick, Lazarus of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

It was that Mary who anointed the Lord with fragrant oil and wiped His feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Therefore the sisters sent to Him, saying, “Lord, behold, he whom You love is sick.”

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

When Jesus heard that, He said, “This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified through it.”

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Now Jesus loved Martha and her sister and Lazarus.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

So, when He heard that he was sick, He stayed two more days in the place where He was.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Then after this He said to the disciples, “Let us go to Judea again.”

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

The disciples said to Him, “Rabbi, lately the Jews sought to stone You, and are You going there again?”

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Jesus answered, “Are there not twelve hours in the day? If anyone walks in the day, he does not stumble, because he sees the light of this world.

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

But if one walks in the night, he stumbles, because the light is not in him.”

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

These things He said, and after that He said to them, “Our friend Lazarus sleeps, but I go that I may wake him up.”

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Then His disciples said, “Lord, if he sleeps he will get well.”

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

However, Jesus spoke of his death, but they thought that He was speaking about taking rest in sleep.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Then Jesus said to them plainly, “Lazarus is dead.

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

And I am glad for your sakes that I was not there, that you may believe. Nevertheless let us go to him.”

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Then Thomas, who is called the Twin, said to his fellow disciples, “Let us also go, that we may die with Him.” I Am the Resurrection and the Life

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

So when Jesus came, He found that he had already been in the tomb four days.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Now Bethany was near Jerusalem, about two miles away.

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

And many of the Jews had joined the women around Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Now Martha, as soon as she heard that Jesus was coming, went and met Him, but Mary was sitting in the house.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Now Martha said to Jesus, “Lord, if You had been here, my brother would not have died.

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

But even now I know that whatever You ask of God, God will give You.”

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Jesus said to her, “Your brother will rise again.”

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Martha said to Him, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Jesus said to her, “I am the resurrection and the life. He who believes in Me, though he may die, he shall live.

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

And whoever lives and believes in Me shall never die. Do you believe this?”

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

She said to Him, “Yes, Lord, I believe that You are the Christ, the Son of God, who is to come into the world.” Jesus and Death, the Last Enemy

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

And when she had said these things, she went her way and secretly called Mary her sister, saying, “The Teacher has come and is calling for you.”

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

As soon as she heard that, she arose quickly and came to Him.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Now Jesus had not yet come into the town, but was in the place where Martha met Him.

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Then the Jews who were with her in the house, and comforting her, when they saw that Mary rose up quickly and went out, followed her, saying, “She is going to the tomb to weep there.”

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Then, when Mary came where Jesus was, and saw Him, she fell down at His feet, saying to Him, “Lord, if You had been here, my brother would not have died.”

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Therefore, when Jesus saw her weeping, and the Jews who came with her weeping, He groaned in the spirit and was troubled.

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

And He said, “Where have you laid him?” They said to Him, “Lord, come and see.”

35 І закапали сльози Ісусові...

Jesus wept.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Then the Jews said, “See how He loved him!”

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

And some of them said, “Could not this Man, who opened the eyes of the blind, also have kept this man from dying?” Lazarus Raised from the Dead

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Then Jesus, again groaning in Himself, came to the tomb. It was a cave, and a stone lay against it.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus said, “Take away the stone.” Martha, the sister of him who was dead, said to Him, “Lord, by this time there is a stench, for he has been dead four days.”

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Jesus said to her, “Did I not say to you that if you would believe you would see the glory of God?”

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Then they took away the stone from the place where the dead man was lying. And Jesus lifted up His eyes and said, “Father, I thank You that You have heard Me.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

And I know that You always hear Me, but because of the people who are standing by I said this, that they may believe that You sent Me.”

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Now when He had said these things, He cried with a loud voice, “Lazarus, come forth!”

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

And he who had died came out bound hand and foot with graveclothes, and his face was wrapped with a cloth. Jesus said to them, “Loose him, and let him go.” The Plot to Kill Jesus

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Then many of the Jews who had come to Mary, and had seen the things Jesus did, believed in Him.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

But some of them went away to the Pharisees and told them the things Jesus did.

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Then the chief priests and the Pharisees gathered a council and said, “What shall we do? For this Man works many signs.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

If we let Him alone like this, everyone will believe in Him, and the Romans will come and take away both our place and nation.”

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

And one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, “You know nothing at all,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

nor do you consider that it is expedient for us that one man should die for the people, and not that the whole nation should perish.”

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Now this he did not say on his own authority; but being high priest that year he prophesied that Jesus would die for the nation,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

and not for that nation only, but also that He would gather together in one the children of God who were scattered abroad.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Then, from that day on, they plotted to put Him to death.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Therefore Jesus no longer walked openly among the Jews, but went from there into the country near the wilderness, to a city called Ephraim, and there remained with His disciples.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

And the Passover of the Jews was near, and many went from the country up to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Then they sought Jesus, and spoke among themselves as they stood in the temple, “What do you think—that He will not come to the feast?”

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Now both the chief priests and the Pharisees had given a command, that if anyone knew where He was, he should report it, that they might seize Him.