1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

“But now they mock at me, men younger than I, Whose fathers I disdained to put with the dogs of my flock.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Indeed, what profit is the strength of their hands to me? Their vigor has perished.

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

They are gaunt from want and famine, Fleeing late to the wilderness, desolate and waste,

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Who pluck mallow by the bushes, And broom tree roots for their food.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

They were driven out from among men, They shouted at them as at a thief.

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

They had to live in the clefts of the valleys, In caves of the earth and the rocks.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Among the bushes they brayed, Under the nettles they nestled.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

They were sons of fools, Yes, sons of vile men; They were scourged from the land.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

“And now I am their taunting song; Yes, I am their byword.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They abhor me, they keep far from me; They do not hesitate to spit in my face.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Because He has loosed my bowstring and afflicted me, They have cast off restraint before me.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

At my right hand the rabble arises; They push away my feet, And they raise against me their ways of destruction.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They break up my path, They promote my calamity; They have no helper.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

They come as broad breakers; Under the ruinous storm they roll along.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Terrors are turned upon me; They pursue my honor as the wind, And my prosperity has passed like a cloud.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

“And now my soul is poured out because of my plight; The days of affliction take hold of me.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

My bones are pierced in me at night, And my gnawing pains take no rest.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

By great force my garment is disfigured; It binds me about as the collar of my coat.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

He has cast me into the mire, And I have become like dust and ashes.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

“I cry out to You, but You do not answer me; I stand up, and You regard me.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

But You have become cruel to me; With the strength of Your hand You oppose me.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

You lift me up to the wind and cause me to ride on it; You spoil my success.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I know that You will bring me to death, And to the house appointed for all living.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

“Surely He would not stretch out His hand against a heap of ruins, If they cry out when He destroys it.

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Have I not wept for him who was in trouble? Has not my soul grieved for the poor?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

But when I looked for good, evil came to me; And when I waited for light, then came darkness.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My heart is in turmoil and cannot rest; Days of affliction confront me.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I go about mourning, but not in the sun; I stand up in the assembly and cry out for help.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

I am a brother of jackals, And a companion of ostriches.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin grows black and falls from me; My bones burn with fever.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

My harp is turned to mourning, And my flute to the voice of those who weep.