1 А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при жертівнику, щоб кадити.

And behold, a man of God went from Judah to Bethel by the word of the Lord, and Jeroboam stood by the altar to burn incense.

2 І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав: Жертівнику, жертівнику, так сказав Господь: Ось у Давидовому домі народиться син, Йосія ім'я йому, і він на тобі принесе в жертву священиків пагірків, що на тобі кадять, і кості людські спаляться на тобі.

Then he cried out against the altar by the word of the Lord, and said, “O altar, altar! Thus says the Lord: ‘Behold, a child, Josiah by name, shall be born to the house of David; and on you he shall sacrifice the priests of the high places who burn incense on you, and men’s bones shall be burned on you.’”

3 І дасть він того дня чудо, говорячи: Оце те чудо, про яке говорив Господь: Ось цей жертівник розпадеться, і висиплеться попіл, що на ньому!...

And he gave a sign the same day, saying, “This is the sign which the Lord has spoken: Surely the altar shall split apart, and the ashes on it shall be poured out.”

4 І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до жертівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від жертівника, говорячи: Схопіть його! І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе...

So it came to pass when King Jeroboam heard the saying of the man of God, who cried out against the altar in Bethel, that he stretched out his hand from the altar, saying, “Arrest him!” Then his hand, which he stretched out toward him, withered, so that he could not pull it back to himself.

5 А жертівник розпався, і попіл висипався з жертівника, за тим чудом, що дав Божий чоловік за словом Господнім...

The altar also was split apart, and the ashes poured out from the altar, according to the sign which the man of God had given by the word of the Lord.

6 А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: Умилостив лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай вернеться рука моя до мене! І чоловік Божий умилостивив Господнє лице, і царська рука вернулася до нього, і була, як перед тим...

Then the king answered and said to the man of God, “Please entreat the favor of the Lord your God, and pray for me, that my hand may be restored to me.” So the man of God entreated the Lord, and the king’s hand was restored to him, and became as before.

7 І сказав цар до Божого чоловіка: Увійди зо мною до дому й попоїж, і я дам тобі дара!

Then the king said to the man of God, “Come home with me and refresh yourself, and I will give you a reward.”

8 А чоловік Божий сказав до царя: Якщо ти даси мені пів дому свого, не ввійду я з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці!...

But the man of God said to the king, “If you were to give me half your house, I would not go in with you; nor would I eat bread nor drink water in this place.

9 Б о так наказано мені за словом Господнім, говорячи: Ти не їстимеш хліба, і не питимеш води, і не вернешся дорогою, якою пішов!

For so it was commanded me by the word of the Lord, saying, ‘You shall not eat bread, nor drink water, nor return by the same way you came.’”

10 І пішов він іншою дорогою, і не вернувся тією дорогою, що нею прийшов був до Бет-Елу.

So he went another way and did not return by the way he came to Bethel. Death of the Man of God

11 А один старий пророк сидів у Бет-Елі. І прийшли його сини, і розповіли йому про ввесь чин, що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі, про ті слова, що він говорив до царя, і оповіли їх своєму батькові.

Now an old prophet dwelt in Bethel, and his sons came and told him all the works that the man of God had done that day in Bethel; they also told their father the words which he had spoken to the king.

12 І промовив до них їхній батько: Де ж та дорога, якою він пішов? А його сини бачили ту дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прийшов був з Юди.

And their father said to them, “Which way did he go?” For his sons had seen which way the man of God went who came from Judah.

13 І сказав він до синів своїх: Осідлайте мені осла! І вони осідлали йому осла, і він сів на нього.

Then he said to his sons, “Saddle the donkey for me.” So they saddled the donkey for him; and he rode on it,

14 І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди? А той відказав: Я.

and went after the man of God, and found him sitting under an oak. Then he said to him, “ Are you the man of God who came from Judah?” And he said, “I am. ”

15 І сказав він до нього: Іди зо мною до дому та з'їж хліба!

Then he said to him, “Come home with me and eat bread.”

16 А той відказав: Не можу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці!

And he said, “I cannot return with you nor go in with you; neither can I eat bread nor drink water with you in this place.

17 Б о було мені сказано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов!

For I have been told by the word of the Lord, ‘You shall not eat bread nor drink water there, nor return by going the way you came.’”

18 А той відказав йому: І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого, і нехай він їсть хліб і нехай п'є воду. Він же говорив йому неправду!

He said to him, “I too am a prophet as you are, and an angel spoke to me by the word of the Lord, saying, ‘Bring him back with you to your house, that he may eat bread and drink water.’” (He was lying to him.)

19 І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду...

So he went back with him, and ate bread in his house, and drank water.

20 І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його.

Now it happened, as they sat at the table, that the word of the Lord came to the prophet who had brought him back;

21 І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: Так сказав Господь: Тому, що був ти неслухняний Господнім наказам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій,

and he cried out to the man of God who came from Judah, saying, “Thus says the Lord: ‘Because you have disobeyed the word of the Lord, and have not kept the commandment which the Lord your God commanded you,

22 і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, то не ввійде твій труп до гробу батьків твоїх!...

but you came back, ate bread, and drank water in the place of which the Lord said to you, “Eat no bread and drink no water,” your corpse shall not come to the tomb of your fathers.’”

23 І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому пророкові, що він вернув його.

So it was, after he had eaten bread and after he had drunk, that he saddled the donkey for him, the prophet whom he had brought back.

24 І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був кинений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при трупі...

When he was gone, a lion met him on the road and killed him. And his corpse was thrown on the road, and the donkey stood by it. The lion also stood by the corpse.

25 А ж ось приходять люди, і побачили того трупа, киненого на дорозі, та лева, що стояв при трупі. І вони прийшли й говорили в тім місті, де сидів старий пророк.

And there, men passed by and saw the corpse thrown on the road, and the lion standing by the corpse. Then they went and told it in the city where the old prophet dwelt.

26 І почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: Це той Божий чоловік, що був неслухняний Господнім наказам, і Господь дав його левові, і він роздер його та вбив його за Господнім словом, що говорив йому.

Now when the prophet who had brought him back from the way heard it, he said, “It is the man of God who was disobedient to the word of the Lord. Therefore the Lord has delivered him to the lion, which has torn him and killed him, according to the word of the Lord which He spoke to him.”

27 І сказав він до синів своїх, говорячи: Осідлайте мені осла! І осідлали.

And he spoke to his sons, saying, “Saddle the donkey for me.” So they saddled it.

28 І поїхав він, і знайшов його трупа, киненого на дорозі, й осла та лева, що стояли при трупі, не з'їв той лев труп а й не роздер осла.

Then he went and found his corpse thrown on the road, and the donkey and the lion standing by the corpse. The lion had not eaten the corpse nor torn the donkey.

29 І підняв той пророк трупа Божого чоловіка, і поклав його на осла, та й вернув його. І ввійшов старий пророк до міста, щоб оплакати та поховати того.

And the prophet took up the corpse of the man of God, laid it on the donkey, and brought it back. So the old prophet came to the city to mourn, and to bury him.

30 І поклав він його в своїм гробі, і плакали над ним: Ой, брате мій!

Then he laid the corpse in his own tomb; and they mourned over him, saying, “Alas, my brother!”

31 І сталося по його похороні, і сказав він до синів своїх, говорячи: Коли я помру, то поховаєте мене в гробі, що в ньому похований цей Божий чоловік. При костях його покладіть мої кості!

So it was, after he had buried him, that he spoke to his sons, saying, “When I am dead, then bury me in the tomb where the man of God is buried; lay my bones beside his bones.

32 Б о конче збудеться те слово, що він кликнув був за Господнім словом над тим жертівником, що в Бет-Елі, та над усіма жертівниковими місцями на пагірках, що в містах самарійських.

For the saying which he cried out by the word of the Lord against the altar in Bethel, and against all the shrines on the high places which are in the cities of Samaria, will surely come to pass.”

33 П о цій пригоді Єровоам не зійшов зо своєї злої дороги, і настановляв священиків пагірків з усього народу, хто хотів, той призначався, і ставав священиком пагірків.

After this event Jeroboam did not turn from his evil way, but again he made priests from every class of people for the high places; whoever wished, he consecrated him, and he became one of the priests of the high places.

34 І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на вигублення, і на винищення з-над поверхні землі.

And this thing was the sin of the house of Jeroboam, so as to exterminate and destroy it from the face of the earth.