1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

So all the congregation lifted up their voices and cried, and the people wept that night.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

And all the children of Israel complained against Moses and Aaron, and the whole congregation said to them, “If only we had died in the land of Egypt! Or if only we had died in this wilderness!

3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

Why has the Lord brought us to this land to fall by the sword, that our wives and children should become victims? Would it not be better for us to return to Egypt?”

4 І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

So they said to one another, “Let us select a leader and return to Egypt.”

5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

Then Moses and Aaron fell on their faces before all the assembly of the congregation of the children of Israel.

6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

But Joshua the son of Nun and Caleb the son of Jephunneh, who were among those who had spied out the land, tore their clothes;

7 т а й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

and they spoke to all the congregation of the children of Israel, saying: “The land we passed through to spy out is an exceedingly good land.

8 Я кщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

If the Lord delights in us, then He will bring us into this land and give it to us, ‘a land which flows with milk and honey.’

9 Т ільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

Only do not rebel against the Lord, nor fear the people of the land, for they are our bread; their protection has departed from them, and the Lord is with us. Do not fear them.”

10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...

And all the congregation said to stone them with stones. Now the glory of the Lord appeared in the tabernacle of meeting before all the children of Israel. Moses Intercedes for the People

11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

Then the Lord said to Moses: “How long will these people reject Me? And how long will they not believe Me, with all the signs which I have performed among them?

12 У дарю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

I will strike them with the pestilence and disinherit them, and I will make of you a nation greater and mightier than they.”

13 І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

And Moses said to the Lord: “Then the Egyptians will hear it, for by Your might You brought these people up from among them,

14 т а й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

and they will tell it to the inhabitants of this land. They have heard that You, Lord, are among these people; that You, Lord, are seen face to face and Your cloud stands above them, and You go before them in a pillar of cloud by day and in a pillar of fire by night.

15 я кщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

Now if You kill these people as one man, then the nations which have heard of Your fame will speak, saying,

16 Ч ерез неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...

‘Because the Lord was not able to bring this people to the land which He swore to give them, therefore He killed them in the wilderness.’

17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

And now, I pray, let the power of my Lord be great, just as You have spoken, saying,

18 Г осподь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

‘The Lord is longsuffering and abundant in mercy, forgiving iniquity and transgression; but He by no means clears the guilty, visiting the iniquity of the fathers on the children to the third and fourth generation. ’

19 П рости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

Pardon the iniquity of this people, I pray, according to the greatness of Your mercy, just as You have forgiven this people, from Egypt even until now.”

20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

Then the Lord said: “I have pardoned, according to your word;

21 А ле, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

but truly, as I live, all the earth shall be filled with the glory of the Lord —

22 Т ому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

because all these men who have seen My glory and the signs which I did in Egypt and in the wilderness, and have put Me to the test now these ten times, and have not heeded My voice,

23 п оправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

they certainly shall not see the land of which I swore to their fathers, nor shall any of those who rejected Me see it.

24 А ле раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

But My servant Caleb, because he has a different spirit in him and has followed Me fully, I will bring into the land where he went, and his descendants shall inherit it.

25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

Now the Amalekites and the Canaanites dwell in the valley; tomorrow turn and move out into the wilderness by the Way of the Red Sea.” Death Sentence on the Rebels

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

And the Lord spoke to Moses and Aaron, saying,

27 А ж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

“How long shall I bear with this evil congregation who complain against Me? I have heard the complaints which the children of Israel make against Me.

28 С кажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

Say to them, ‘As I live,’ says the Lord, ‘just as you have spoken in My hearing, so I will do to you:

29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

The carcasses of you who have complained against Me shall fall in this wilderness, all of you who were numbered, according to your entire number, from twenty years old and above.

30 П оправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

Except for Caleb the son of Jephunneh and Joshua the son of Nun, you shall by no means enter the land which I swore I would make you dwell in.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

But your little ones, whom you said would be victims, I will bring in, and they shall know the land which you have despised.

32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

But as for you, your carcasses shall fall in this wilderness.

33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

And your sons shall be shepherds in the wilderness forty years, and bear the brunt of your infidelity, until your carcasses are consumed in the wilderness.

34 Ч ислом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

According to the number of the days in which you spied out the land, forty days, for each day you shall bear your guilt one year, namely forty years, and you shall know My rejection.

35 Я , Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

I the Lord have spoken this. I will surely do so to all this evil congregation who are gathered together against Me. In this wilderness they shall be consumed, and there they shall die.’”

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

Now the men whom Moses sent to spy out the land, who returned and made all the congregation complain against him by bringing a bad report of the land,

37 т о ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

those very men who brought the evil report about the land, died by the plague before the Lord.

38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

But Joshua the son of Nun and Caleb the son of Jephunneh remained alive, of the men who went to spy out the land. A Futile Invasion Attempt

39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

Then Moses told these words to all the children of Israel, and the people mourned greatly.

40 І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

And they rose early in the morning and went up to the top of the mountain, saying, “Here we are, and we will go up to the place which the Lord has promised, for we have sinned!”

41 А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

And Moses said, “Now why do you transgress the command of the Lord ? For this will not succeed.

42 Н е виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

Do not go up, lest you be defeated by your enemies, for the Lord is not among you.

43 Б о там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

For the Amalekites and the Canaanites are there before you, and you shall fall by the sword; because you have turned away from the Lord, the Lord will not be with you.”

44 А ле вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

But they presumed to go up to the mountaintop. Nevertheless, neither the ark of the covenant of the Lord nor Moses departed from the camp.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Then the Amalekites and the Canaanites who dwelt in that mountain came down and attacked them, and drove them back as far as Hormah.