1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Quando dunque Gesù seppe che i farisei avevano udito che egli faceva e battezzava più discepoli di Giovanni

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(sebbene non fosse Gesù che battezzava, ma i suoi discepoli),

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

lasciò la Giudea e se ne andò di nuovo in Galilea.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

Ora doveva passare per la Samaria.

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Giunse dunque a una città della Samaria, chiamata Sicar, vicina al podere che Giacobbe aveva dato a suo figlio Giuseppe;

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

e là c’era la fonte di Giacobbe. Gesù dunque, stanco del cammino, stava così a sedere presso la fonte. Era circa l’ora sesta.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Una donna della Samaria venne ad attingere l’acqua. Gesù le disse: «Dammi da bere».

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

(Infatti i suoi discepoli erano andati in città a comprare da mangiare.)

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

La donna samaritana allora gli disse: «Come mai tu che sei Giudeo chiedi da bere a me, che sono una donna samaritana?» Infatti i Giudei non hanno relazioni con i Samaritani.

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Gesù le rispose: «Se tu conoscessi il dono di Dio e chi è che ti dice: “Dammi da bere”, tu stessa gliene avresti chiesto, ed egli ti avrebbe dato dell’acqua viva».

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

La donna gli disse: «Signore, tu non hai nulla per attingere, e il pozzo è profondo; da dove avresti dunque quest’acqua viva?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Sei tu più grande di Giacobbe, nostro padre, che ci diede questo pozzo e ne bevve egli stesso con i suoi figli e il suo bestiame?»

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Gesù le rispose: «Chiunque beve di quest’acqua avrà di nuovo sete;

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

ma chi beve dell’acqua che io gli darò, non avrà mai più sete; anzi, l’acqua che io gli darò diventerà in lui una fonte d’acqua che scaturisce in vita eterna».

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

La donna gli disse: «Signore, dammi di quest’acqua, affinché io non abbia più sete e non venga più fin qui ad attingere».

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Egli le disse: «Va’ a chiamare tuo marito e vieni qua».

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

La donna gli rispose: «Non ho marito». E Gesù: «Hai detto bene: “Non ho marito”,

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

perché hai avuto cinque mariti, e quello che hai ora non è tuo marito; ciò che hai detto è vero».

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

La donna gli disse: «Signore, vedo che tu sei un profeta.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

I nostri padri hanno adorato su questo monte, ma voi dite che è a Gerusalemme il luogo dove bisogna adorare».

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Gesù le disse: «Donna, credimi; l’ora viene che né su questo monte né a Gerusalemme adorerete il Padre.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Voi adorate quel che non conoscete; noi adoriamo quel che conosciamo, perché la salvezza viene dai Giudei.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Ma l’ora viene, anzi è già venuta, che i veri adoratori adoreranno il Padre in spirito e verità; poiché il Padre cerca tali adoratori.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Dio è Spirito, e quelli che lo adorano bisogna che lo adorino in spirito e verità».

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

La donna gli disse: «Io so che il Messia (che è chiamato Cristo) deve venire; quando sarà venuto ci annuncerà ogni cosa».

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Gesù le disse: «Sono io, io che ti parlo!»

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

In quel mentre giunsero i suoi discepoli e si meravigliarono che egli parlasse con una donna; eppure nessuno gli chiese: «Che cerchi?» o: «Perché discorri con lei?»

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

La donna lasciò dunque la sua secchia, se ne andò in città e disse alla gente:

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

«Venite a vedere un uomo che mi ha detto tutto quello che ho fatto; non potrebbe essere lui il Cristo?»

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

La gente uscì dalla città e andò da lui.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

Intanto i discepoli lo pregavano, dicendo: «Rabbì, mangia».

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Ma egli disse loro: «Io ho un cibo da mangiare che voi non conoscete».

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Perciò i discepoli si dicevano gli uni gli altri: «Forse qualcuno gli ha portato da mangiare?»

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Gesù disse loro: «Il mio cibo è fare la volontà di colui che mi ha mandato, e compiere l’opera sua.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Non dite voi che ci sono ancora quattro mesi e poi viene la mietitura? Ebbene, vi dico: alzate gli occhi e guardate le campagne come già biancheggiano per la mietitura.

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Il mietitore riceve una ricompensa e raccoglie frutto per la vita eterna, affinché il seminatore e il mietitore si rallegrino insieme.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Poiché in questo è vero il detto: “L’uno semina e l’altro miete”.

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

Io vi ho mandati a mietere là dove voi non avete faticato; altri hanno faticato, e voi siete subentrati nella loro fatica».

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Molti Samaritani di quella città credettero in lui a motivo della testimonianza resa da quella donna: «Egli mi ha detto tutto quello che ho fatto».

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Quando dunque i Samaritani andarono da lui, lo pregarono di trattenersi da loro; ed egli si trattenne là due giorni.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

E molti di più credettero a motivo della sua parola

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

e dicevano alla donna: «Non è più a motivo di quello che tu ci hai detto, che crediamo; perché noi stessi abbiamo udito e sappiamo che questi è veramente il Salvatore del mondo». Gesù in Galilea; guarigione del figlio di un ufficiale

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Trascorsi quei due giorni, egli partì di là per la Galilea;

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

poiché Gesù stesso aveva attestato che un profeta non è onorato nella sua patria.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Quando dunque giunse in Galilea, fu accolto dai Galilei, perché avevano visto le cose che egli aveva fatte in Gerusalemme durante la festa; essi pure infatti erano andati alla festa.

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Egli dunque venne di nuovo a Cana di Galilea, dove aveva cambiato l’acqua in vino. Vi era un ufficiale del re, il cui figlio era infermo a Capernaum.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Come egli ebbe udito che Gesù era venuto dalla Giudea in Galilea, andò da lui e lo pregò che scendesse e guarisse suo figlio, perché stava per morire.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Perciò Gesù gli disse: «Se non vedete segni e miracoli, voi non crederete».

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

L’ufficiale del re gli disse: «Signore, scendi prima che il mio bambino muoia».

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Gesù gli disse: «Va’, tuo figlio vive». Quell’uomo credette alla parola che Gesù gli aveva detta, e se ne andò.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

E mentre già stava scendendo, i suoi servi gli andarono incontro e gli dissero che suo figlio viveva.

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Allora egli domandò a che ora avesse cominciato a stare meglio; ed essi gli risposero: «Ieri, all’ora settima, la febbre lo ha lasciato».

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Così il padre riconobbe che quella era l’ora in cui Gesù gli aveva detto: «Tuo figlio vive»; e credette, lui con tutta la sua casa.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Gesù fece questo secondo segno tornando dalla Giudea in Galilea.