1 У мову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

«Io avevo stretto un patto con i miei occhi; io non avrei fissato lo sguardo sopra una vergine.

2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Che parte mi avrebbe assegnato Dio dall’alto, quale eredità mi avrebbe data l’Onnipotente dai luoghi eccelsi?

3 Х іба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

La sventura non è forse per il perverso, e le sciagure per quelli che fanno il male?

4 Х іба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Dio non vede forse le mie vie? Non conta tutti i miei passi?

5 Я кщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

Se ho camminato insieme alla menzogna, se il piede mio si è affrettato dietro alla frode

6 т о нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

(Dio mi pesi con bilancia giusta e riconoscerà la mia integrità),

7 Я кщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

se i miei passi hanno deviato dalla retta via, se il mio cuore è andato dietro ai miei occhi, se qualche sozzura mi si è attaccata alle mani,

8 т о нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

che io semini e un altro mangi, e quanto è cresciuto nei miei campi sia sradicato!

9 Я кщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

Se il mio cuore si è lasciato sedurre da una donna, se ho spiato la porta del mio prossimo,

10 т о хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

che mia moglie giri la macina a un altro e che altri abusino di lei!

11 Б о гидота оце, й це провина підсудна,

Poiché quella sarebbe una scelleratezza, un misfatto punito dai giudici,

12 б о огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

un fuoco che consuma fino a perdizione e che avrebbe distrutto fin dalle radici ogni mia fortuna.

13 Я кщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

Se ho disconosciuto il diritto del mio servo e della mia serva, quando erano in lite con me,

14 т о що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

che farei quando Dio si alzasse per giudicarmi, e che risponderei quando mi esaminasse?

15 Ч и ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Chi fece me nel grembo di mia madre non fece anche lui? Non ci ha formati nel grembo materno uno stesso Dio?

16 Ч и бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Se ho rifiutato ai poveri quanto desideravano, se ho fatto languire gli occhi della vedova,

17 Ч и я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

se ho mangiato da solo il mio pezzo di pane senza che l’orfano ne mangiasse la sua parte,

18 Т аж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

io che fin da giovane l’ho allevato come un padre, io che fin dal grembo di mia madre sono stato guida alla vedova,

19 Я кщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

se ho visto uno soffrire per mancanza di vesti o il povero senza una coperta,

20 ч и ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

se non mi hanno benedetto i suoi fianchi ed egli non si è riscaldato con la lana dei miei agnelli,

21 Я кщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

se ho alzato la mano contro l’orfano perché mi sapevo sostenuto alla porta della città,

22 х ай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

che la mia spalla si stacchi dalla sua giuntura, il mio braccio si spezzi e cada!

23 Б о острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

In effetti mi spaventava il castigo di Dio, ero trattenuto dalla maestà di lui.

24 Ч и я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Se ho riposto la mia fiducia nell’oro, se all’oro fino ho detto: “Tu sei la mia speranza”,

25 Ч и тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

se mi sono rallegrato che le mie ricchezze fossero grandi e la mia mano avesse molto accumulato,

26 К оли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

se, contemplando il sole che risplendeva e la luna che procedeva lucente nella sua corsa,

27 т о коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

il mio cuore, in segreto, si è lasciato sedurre e la mia bocca ha posato un bacio sulla mano

28 ц е так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

(misfatto anche questo punito dai giudici, perché avrei difatti rinnegato il Dio che sta lassù),

29 Ч и я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

se mi sono rallegrato della sciagura del mio nemico e ho esultato quando gli è piombata la sventura

30 Т аки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

(io che non ho permesso alle mie labbra di peccare chiedendo la sua morte con imprecazione),

31 Х іба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

se la gente della mia tenda non ha detto: “Chi è che non si sia saziato della carne delle sue bestie?”

32 Ч ужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

(Lo straniero non passava la notte fuori; le mie porte erano aperte al viandante),

33 Ч и ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

se, come fanno gli uomini, ho coperto i miei errori celando nel petto la mia iniquità,

34 Б о тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

perché avevo paura della folla e del disprezzo delle famiglie, al punto da starmene tranquillo e non uscire di casa…

35 О , якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Oh, avessi pure chi m’ascoltasse! Ecco qua la mia firma! L’Onnipotente mi risponda! Scriva l’avversario mio la sua querela

36 Ч и ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

e io la porterò attaccata alla mia spalla, me la cingerò come un diadema.

37 Ч исло кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Gli renderò conto di tutti i miei passi, a lui mi avvicinerò come un principe!

38 Я кщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

Se la mia terra mi grida contro, se tutti i suoi solchi piangono,

39 я кщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

se ne ho mangiato il frutto senza pagarla, se ho fatto sospirare chi la coltivava,

40 т о замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

che invece di grano mi nascano spine, invece d’orzo mi crescano zizzanie!» Qui finiscono i discorsi di Giobbe.