1 П існя. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. (88-2) Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

Cantico. Salmo dei figli di Core. Al direttore del coro. Da cantarsi mestamente. Cantico di Eman, l’Ezraita. Signore, Dio della mia salvezza, io grido giorno e notte davanti a te.

2 ( 88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Giunga fino a te la mia preghiera; porgi orecchio al mio grido,

3 ( 88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

perché l’anima mia è sazia di mali e la mia vita è vicina al soggiorno dei morti.

4 ( 88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Io sono contato tra quelli che scendono nella tomba; sono come un uomo che non ha più forza.

5 ( 88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Sto disteso fra i morti, come gli uccisi che giacciono nella tomba, di cui non ti ricordi più e che la tua mano ha abbandonato.

6 ( 88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Tu mi hai messo nella fossa più profonda, in luoghi tenebrosi, negli abissi.

7 ( 88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

L’ira tua pesa su di me, tu mi hai travolto con tutti i tuoi flutti.

8 ( 88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Hai allontanato da me i miei amici, mi hai reso abominevole per loro. Io sono imprigionato e non posso uscire.

9 ( 88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

I miei occhi si consumano di dolore; io t’invoco ogni giorno, Signore, e tendo verso di te le mie mani.

10 ( 88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Farai forse qualche miracolo per i morti? I defunti potranno risorgere a celebrarti?

11 ( 88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

La tua bontà sarà narrata nel sepolcro? O la tua fedeltà nel luogo della distruzione?

12 ( 88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Le tue meraviglie saranno forse conosciute nelle tenebre, e la tua giustizia nella terra dell’oblìo?

13 ( 88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Ma io grido a te, o Signore, e la mattina la mia preghiera ti viene incontro.

14 ( 88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Perché, Signore, respingi l’anima mia? Perché mi nascondi il tuo volto?

15 ( 88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Io sono afflitto e agonizzante fin dalla mia gioventù; io porto il peso dei tuoi terrori e sono smarrito.

16 ( 88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Il tuo sdegno mi travolge, i tuoi terrori mi annientano,

17 ( 88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають...

mi circondano come acque tutto il giorno, mi stringono tutti assieme.

18 ( 88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

Hai allontanato da me amici e conoscenti; le tenebre sono la mia compagnia.