1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!

¶ And afterward Moses and Aaron went in and told Pharaoh, Thus saith the LORD God of Israel, Let my people go that they may celebrate a feast unto me in the wilderness.

2 А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

And Pharaoh said, Who is the LORD, that I should hearken to his voice to let Israel go? I do not know the LORD, neither will I let Israel go.

3 І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

¶ And they said, The God of the Hebrews has found us; therefore we shall go three days’ journey into the desert and sacrifice unto the LORD our God lest he encounter us with pestilence or with the sword.

4 І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!

Then the king of Egypt said unto them, Why do ye, Moses and Aaron, keep the people from their works? Go unto your burdens.

5 І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.

Pharaoh also said, Behold, the people of the land now are many, and ye make them cease from their burdens.

6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

And Pharaoh commanded the same day the taskmasters of the people and their officers, saying,

7 Н е давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

Ye shall no longer give the people firewood to make brick as until now; let them go and gather firewood for themselves.

8 А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

And the tally of the bricks which they made before, ye shall lay upon them; ye shall not diminish any of it; for they are idle; therefore they cry, saying, Let us go and sacrifice to our God.

9 Н ехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

Let more work be laid upon them that they may occupy themselves with it; and let them not regard words of deception.

10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

¶ And the taskmasters of the people went out, and their officers, and they spoke to the people, saying, Thus saith Pharaoh, I will not give you firewood.

11 С амі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.

Go ye, gather firewood where ye can find it; yet none of your work shall be diminished.

12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.

So the people were scattered abroad throughout all the land of Egypt to gather brush for firewood.

13 А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.

And the taskmasters hasted them, saying, Fulfil your works, your daily quotas, as when there was firewood.

14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

And the officers of the sons of Israel, whom Pharaoh’s taskmasters had set over them, were beaten, and they demanded, Why have ye not fulfilled your quotas in making brick both yesterday and today, as until now?

15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?

¶ Then the officers of the sons of Israel came and cried unto Pharaoh, saying, Why doest thou deal thus with thy slaves?

16 С оломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!

There is no firewood given unto thy slaves, yet they say to us, Make brick. Behold, thy slaves are beaten; and thy people sin.

17 А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.

And he replied, Ye are idle, ye are idle, therefore ye say, Let us go and sacrifice unto the LORD.

18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

Go therefore now and work, for no firewood shall be given you, yet ye shall deliver the tally of bricks.

19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!

Then the officers of the sons of Israel saw that they were afflicted after it was said, Ye shall not diminish any from the bricks of your daily quota.

20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

And they met Moses and Aaron, who stood in the way, as they came forth from Pharaoh;

21 т а й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!

and they said unto them, The LORD look upon you and judge because ye have made our savour to be a stench before Pharaoh and his slaves, putting a sword in their hands to slay us.

22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?

Then Moses returned unto the LORD and said, Lord, why hast thou so afflicted this people? Why is it that thou hast sent me?

23 Б о відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

For since I came to Pharaoh to speak in thy name, he has afflicted this people; neither hast thou delivered thy people at all.