1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

¶ Now it came to pass after the death of Saul, when David was returned from the slaughter of the Amalekites, and David had abode two days in Ziklag;

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

it came to pass on the third day that, behold, a man came out of the camp from Saul with his clothes rent and earth upon his head, and so it was when he came to David, that he fell to the earth and did obeisance.

3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

And David said unto him, Where dost thou come from? And he said unto him, I am escaped out of the camp of Israel.

4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

And David said unto him, How went the matter? I pray thee, tell me. And he answered, The people fled from the battle, and many of the people fell and are dead, and Saul and Jonathan, his son, are dead also.

5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

And David said unto the young man that told him, How dost thou know that Saul and Jonathan, his son, are dead?

6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

And the young man that told him said, As I happened by chance upon Mount Gilboa, behold, Saul leaned upon his spear, and the chariots and horsemen followed hard after him.

7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

And when he looked behind him, he saw me and called unto me. And I answered, Here am I.

8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

And he said unto me, Who art thou? And I answered him, I am an Amalekite.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

He said unto me again, Stand, I pray thee, upon me and slay me, for anguish is come upon me, and all my soul is yet in me.

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

So I stood upon him and slew him because I was sure that he could not live after he was fallen, and I took the crown that was upon his head and the bracelet that was on his arm and have brought them here unto my lord.

11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

¶ Then David took hold on his clothes and rent them and likewise all the men that were with him.

12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

And they mourned and wept and fasted until evening for Saul and for Jonathan his son and for the people of the LORD, and for the house of Israel because they had fallen by the sword.

13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

And David said unto the young man that told him, From where art thou? And he answered, I am the son of a stranger, an Amalekite.

14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

And David said unto him, How wast thou not afraid to stretch forth thine hand to destroy the LORD’s anointed?

15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

Then David called one of the young men and said, Go near and fall upon him. And he smote him that he died.

16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

And David said unto him, Thy blood be upon thy head, for thy mouth has testified against thee, saying, I have slain the LORD’s anointed.

17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

¶ And David lamented with this lamentation over Saul and over Jonathan his son.

18 т а й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

(He also bade them teach the sons of Judah the use of the bow. Behold, it is written in the book of righteousness.)

19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

The glory of Israel is slain upon thy high places! How are the mighty fallen!

20 Н е розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

Tell it not in Gath, publish it not in the streets of Askelon lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised triumph.

21 Ґ ілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

Ye mountains of Gilboa, let there be no dew, neither let there be rain, upon you nor fields of offerings, for there the shield of the mighty is vilely cast away, the shield of Saul, as though he had not been anointed with oil.

22 В ід крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

Without the blood of the slain, without the fat of the mighty, the bow of Jonathan never turned back, and the sword of Saul never returned empty.

23 С аул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

Saul and Jonathan were loved and desired in their lives, and in their death they were not divided; they were swifter than eagles, they were stronger than lions.

24 Д очки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

Ye daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet, with other delights, who put ornaments of gold upon your apparel.

25 О й, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

How are the mighty fallen in the midst of the battle! O Jonathan, thou wast slain in thine high places.

26 С корблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

I am distressed for thee, my brother Jonathan; very pleasant hast thou been unto me; thy love to me was wonderful, passing the love of women.

27 О й, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

How are the valiant fallen, and the weapons of war perished!