1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился.

3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского.

4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.

5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли?

6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его.

7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.

8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я--Амаликитянин.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне.

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда.

11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним.

12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча.

13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я--сын пришельца Амаликитянина.

14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?

15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.

16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

И убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.

17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью,

18 т а й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:

19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные!

20 Н е розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных.

21 Ґ ілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

Горы Гелвуйские! да ни роса, ни дождь на вас, и да не будет полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем.

22 В ід крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром.

23 С аул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов.

24 Д очки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы.

25 О й, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих.

26 С корблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской.

27 О й, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

Как пали сильные, погибло оружие бранное!