1 П римхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

Прихоти ищет своенравный, восстает против всего умного.

2 Н ерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

Глупый не любит знания, а только бы выказать свой ум.

3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.

С приходом нечестивого приходит и презрение, а с бесславием--поношение.

4 С лова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

Слова уст человеческих--глубокие воды; источник мудрости--струящийся поток.

5 Н е добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

Нехорошо быть лицеприятным к нечестивому, чтобы ниспровергнуть праведного на суде.

6 У ста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.

Уста глупого идут в ссору, и слова его вызывают побои.

7 Я зик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

Язык глупого--гибель для него, и уста его--сеть для души его.

8 С лова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

Слова наушника--как лакомства, и они входят во внутренность чрева.

9 Т еж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

Нерадивый в работе своей--брат расточителю.

10 Г осподнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

Имя Господа--крепкая башня: убегает в нее праведник--и безопасен.

11 М аєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

Имение богатого--крепкий город его, и как высокая ограда в его воображении.

12 П еред загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

Перед падением возносится сердце человека, а смирение предшествует славе.

13 Х то відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

Кто дает ответ не выслушав, тот глуп, и стыд ему.

14 Д ух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

Дух человека переносит его немощи; а пораженный дух--кто может подкрепить его?

15 С ерце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

Сердце разумного приобретает знание, и ухо мудрых ищет знания.

16 Д арунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.

Подарок у человека дает ему простор и до вельмож доведет его.

17 П ерший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.

Первый в тяжбе своей прав, но приходит соперник его и исследывает его.

18 Ж ереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.

Жребий прекращает споры и решает между сильными.

19 Р озлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.

Озлобившийся брат крепкого города, и ссоры подобны запорам замка.

20 І з плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.

От плода уст человека наполняется чрево его; произведением уст своих он насыщается.

21 С мерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

Смерть и жизнь--во власти языка, и любящие его вкусят от плодов его.

22 Х то жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.

Кто нашел жену, тот нашел благо и получил благодать от Господа.

23 У богий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.

С мольбою говорит нищий, а богатый отвечает грубо.

24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.

Кто хочет иметь друзей, тот и сам должен быть дружелюбным; и бывает друг, более привязанный, нежели брат.