1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this, Job opened his mouth and cursed his day (birthday).

2 І Йов заговорив та й сказав:

And Job said,

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish wherein I was born, and the night which announced, There is a man-child conceived.

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Let that day be darkness! May not God above regard it, nor light shine upon it.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let gloom and deep darkness claim it for their own; let a cloud dwell upon it; let all that blackens the day terrify it (the day that I was born).

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

As for that night, let thick darkness seize it; let it not rejoice among the days of the year; let it not come into the number of the months.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Yes, let that night be solitary and barren; let no joyful voice come into it.

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let those curse it who curse the day, who are skilled in rousing up Leviathan.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of the early dawn of that day be dark; let look in vain for the light, nor let it behold the day’s dawning,

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it shut not the doors of my mother’s womb nor hid sorrow and trouble from my eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Why was I not stillborn? Why did I not give up the ghost when my mother bore me?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees receive me? Or why the breasts, that I should suck?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For then would I have lain down and been quiet; I would have slept; then would I have been at rest

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

With kings and counselors of the earth, who built up desolate ruins for themselves,

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Or with princes who had gold, who filled their houses with silver.

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Or was I not a miscarriage, hidden and put away, as infants who never saw light?

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked cease from troubling, and there the weary are at rest.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

There the prisoners rest together; they hear not the taskmaster’s voice.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and the great are there, and the servant is free from his master.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Why is light given to him who is in misery, and life to the bitter in soul,

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Who long and wait for death, but it comes not, and dig for it more than for hidden treasures,

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Who rejoice exceedingly and are elated when they find the grave?

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

to a man whose way is hidden, and whom God has hedged in?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For my sighing comes before my food, and my groanings are poured out like water.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For the thing which I greatly fear comes upon me, and that of which I am afraid befalls me.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I was not or am not at ease, nor had I or have I rest, nor was I or am I quiet, yet trouble came and still comes.