1 С амі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

For you yourselves know, brethren, that our coming among you was not useless and fruitless.

2 Т а хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

But though we had already suffered and been outrageously treated at Philippi, as you know, yet in our God we summoned courage to proclaim to you unfalteringly the good news (the Gospel) with earnest contention and much conflict and great opposition.

3 Б о покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

For our appeal does not from delusion or error or impure purpose or motive, nor in fraud or deceit.

4 а ле, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

But just as we have been approved by God to be entrusted with the glad tidings (the Gospel), so we speak not to please men but to please God, Who tests our hearts '> expecting them to be approved].

5 М и слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

For as you well know, we never resorted either to words of flattery or to any cloak to conceal greedy motives or pretexts for gain, God is our witness.

6 Н е шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

Nor did we seek to extract praise and honor and glory from men, either from you or from anyone else, though we might have asserted our authority as apostles (special missionaries) of Christ (the Messiah).

7 Х оч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

But we behaved gently when we were among you, like a devoted mother nursing and cherishing her own children.

8 Т ак бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

So, being thus tenderly and affectionately desirous of you, we continued to share with you not only God’s good news (the Gospel) but also our own lives as well, for you had become so very dear to us.

9 Б о ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

For you recall our hard toil and struggles, brethren. We worked night and day in order not to be a burden to any of you while we proclaimed the glad tidings (the Gospel) of God to you.

10 В и свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

You are witnesses, and God, how unworldly and upright and blameless was our behavior toward you believers.

11 Б ож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

For you know how, as a father his children, we used to exhort each of you personally, stimulating and encouraging and charging you

12 п росили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

To live lives worthy of God, Who calls you into His own kingdom and the glorious blessedness '> into which true believers will enter after Christ’s return].

13 Т ому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

And we also thank God continually for this, that when you received the message of God from us, you welcomed it not as the word of men, but as it truly is, the Word of God, which is effectually at work in you who believe '> exercising its superhuman power in those who adhere to and trust in and rely on it].

14 Б о стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

For you, brethren, became imitators of the assemblies (churches) of God in Christ Jesus which are in Judea, for you too have suffered the same kind of treatment from your own fellow countrymen as they did of the Jews,

15 щ о вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

Who killed both the Lord Jesus and the prophets, and harassed and drove us out, and continue to make themselves hateful and offensive to God and to show themselves foes of all men,

16 В они забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

Forbidding and hindering us from speaking to the Gentiles (the nations) that they may be saved. So as always they fill up their sins. But God’s wrath has come upon them at last!

17 А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

But since we were bereft of you, brethren, for a little while in person, not in heart, we endeavored the more eagerly and with great longing to see you face to face,

18 Т им то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

Because it was our will to come to you. I, Paul, again and again, but Satan hindered and impeded us.

19 Б о хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

For what is our hope or happiness or our victor’s wreath of exultant triumph when we stand in the presence of our Lord Jesus at His coming? Is it not you?

20 Б о ви наша слава та радість!

For you are our glory and our joy!