1 П існя прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

Many a time and much have they afflicted me from my youth up—let Israel now say—

2 Б агато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

Many a time and much have they afflicted me from my youth up, yet they have not prevailed against me.

3 О рали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

The plowers plowed upon my back; they made long their furrows.

4 т а Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

The Lord is righteous; He has cut asunder the thick cords by which the wicked.

5 Н ехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

Let them all be put to shame and turned backward who hate Zion.

6 Б одай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

Let them be as the grass upon the housetops, which withers before it grows up,

7 щ о нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

With which the mower fills not his hand, nor the binder of sheaves his bosom—

8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

While those who go by do not say, The blessing of the Lord be upon you! We bless you in the name of the Lord!