1 П існя прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

«Canto dei pellegrinaggi.» Molto mi hanno oppresso fin dalla mia giovinezza, dica pure Israele:

2 Б агато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

«Molto mi hanno oppresso fin dalla mia giovinezza, ma non mi hanno potuto vincere.

3 О рали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

Gli aratori hanno arato sul mio dorso, vi hanno tracciato i loro lunghi solchi».

4 т а Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

L'Eterno è giusto; egli ha reciso le funi degli empi.

5 Н ехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

Siano tutti confusi e voltino le spalle coloro che odiano Sion!

6 Б одай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

Siano come l'erba dei tetti, che si secca prima di crescere;

7 щ о нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

non ne riempie la mano il mietitore, né le braccia chi lega i covoni;

8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

e i passanti non dicono: «La benedizione dell'Eterno sia su di voi; noi vi benediciamo nel nome dell'Eterno».