1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох.

Now on the twenty-fourth day of this month, the Israelites were assembled with fasting and in sackcloth and with earth upon their heads.

2 А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

And the Israelites separated themselves from all foreigners and stood and confessed their sins and the iniquities of their fathers.

3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

And they stood in their place and read from the Book of the Law of the Lord their God for a fourth of the day, and for another fourth of it they confessed and worshiped the Lord their God.

4 І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого.

On the stairs of the Levites stood Jeshua, Bani, Kadmiel, Shebaniah, Bunni, Sherebiah, Bani, and Chenani, and they cried with a loud voice to the Lord their God.

5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!

Then the Levites—Jeshua, Kadmiel, Bani, Hashabneiah, Sherebiah, Hodiah, Shebaniah, and Pethahiah—said, Stand up and bless the Lord your God from everlasting to everlasting. Blessed be Your glorious name which is exalted above all blessing and praise.

6 Т и Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!

You are the Lord, You alone; You have made heaven, the heaven of heavens, with all their host, the earth, and all that is on it, the seas and all that is in them; and You preserve them all, and the hosts of heaven worship You.

7 Т и то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам.

You are the Lord, the God Who chose Abram and brought him out of Ur of the Chaldees and gave him the name Abraham.

8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!

You found his heart faithful before You, and You made the covenant with him to give his descendants the land of the Canaanite, Hittite, Amorite, Perizzite, Jebusite, and Girgashite. And You have fulfilled Your promise, for You are just and righteous.

9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

You saw our fathers’ affliction in Egypt, and You heard their cry at the Red Sea.

10 І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня.

You performed signs and wonders against Pharaoh and all his servants and all the people of his land, for You knew that they dealt insolently against the Israelites. And You got for Yourself a name, as it is today.

11 І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.

You divided the sea before them, so that they went through its midst on dry land; their persecutors You threw into the depths, as a stone into mighty waters.

12 І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

Moreover, by a pillar of cloud You led them by day, and by a pillar of fire by night to light the way they should go.

13 І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.

You came down also upon Mount Sinai and spoke with them from Heaven and gave them right ordinances and true laws, good statutes and commandments.

14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

And You made known to them Your holy Sabbath and gave them commandments, statutes, and a law through Moses Your servant.

15 І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.

You gave them bread from heaven for their hunger and brought water for them out of the rock for their thirst; and You told them to go in and possess the land You had sworn to give them.

16 Т а вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.

But they and our fathers acted presumptuously and stiffened their necks, and did not heed Your commandments.

17 І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

They refused to obey, nor were they mindful of Your wonders and miracles which You did among them; but they stiffened their necks and in their rebellion appointed a captain, that they might return to their bondage. But You are a God ready to pardon, gracious and merciful, slow to anger, and of great steadfast love; and You did not forsake them.

18 Х оч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи,

Even when they had made for themselves a molten calf and said, This is your god, who brought you out of Egypt, and had committed great and contemptible blasphemies,

19 т а Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

You in Your great mercy forsook them not in the wilderness; the pillar of the cloud departed not from them by day to lead them in the way, nor the pillar of fire by night to light the way they should go.

20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення.

You also gave Your good Spirit to instruct them, and withheld not Your manna from them, and gave water for their thirst.

21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.

Forty years You sustained them in the wilderness; they lacked nothing, their clothes did not wear out, and their feet did not swell.

22 І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

Also You gave them kingdoms and peoples and allotted to them every corner. So they possessed the land of Sihon king of Heshbon and the land of Og king of Bashan.

23 А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти.

Their children You also multiplied as the stars of heaven and brought them into the land which You told their fathers they should go in and possess.

24 І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею.

So the descendants went in and possessed the land; and You subdued before them the inhabitants of the land, the Canaanites, and gave them into their hands, with their kings and the peoples of the land, that they might do with them as they would.

25 І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром.

And they captured fortified cities and a rich land and took possession of houses full of all good things, cisterns hewn out, vineyards, olive orchards, and fruit trees in abundance. So they ate and were filled and became fat and delighted themselves in Your great goodness.

26 І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи.

Yet they were disobedient and rebelled against You and cast Your law behind their back and killed Your prophets who accused and warned them to turn to You again; and they committed great and contemptible blasphemies.

27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.

Therefore You delivered them into the hand of their enemies, who distressed them. In the time of their suffering when they cried to You, You heard them from heaven, and according to Your abundant mercy You gave them deliverers, who saved them from their enemies.

28 Т а коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.

But after they had rest, they did evil again before You; therefore You left them in the hand of their enemies, so that they had dominion over them. Yet when they turned and cried to You, You heard them from heaven, and many times You delivered them according to Your mercies,

29 І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.

And reproved and warned them, that You might bring them again to Your law. Yet they acted presumptuously and did not heed Your commandments, but sinned against Your ordinances, which by keeping, a man shall live. And they turned a stubborn shoulder, stiffened their neck, and would not listen.

30 І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.

Yet You bore with them many years more and reproved and warned them by Your Spirit through Your prophets; still they would not listen. Therefore You gave them into the power of the peoples of the lands.

31 І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!

Yet in Your great mercies You did not utterly consume them or forsake them, for You are a gracious and merciful God.

32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня!

Now therefore, our God, the great, mighty, and terrible God, Who keeps covenant and mercy and loving-kindness, let not all the trouble and hardship seem little to You—the hardship that has come upon us, our kings, our princes, our priests, our prophets, our fathers, and on all Your people, since the time of the kings of Assyria to this day.

33 А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі.

However, You are just in all that has come upon us; for You have dealt faithfully, but we have done wickedly;

34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них.

Our kings, our princes, our priests, and our fathers have not kept Your law or hearkened to Your commandments and Your warnings and reproofs which You gave them.

35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.

They did not serve You in their kingdom, and in Your great goodness that You gave them and in the large and rich land You set before them, nor did they turn from their wicked works.

36 О сь ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому!

Behold, we are slaves this day, and as for the land that You gave to our fathers to eat the fruit and the good of it, behold, we are slaves in it.

37 І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!

And its rich yield goes to the kings whom You have set over us because of our sins; they have power also over our bodies and over our livestock at their pleasure. And we are in great distress.

38 ( 10-1) Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

Because of all this, we make a firm and sure written covenant, and our princes, Levites, and priests set their seal to it.