1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

When David had finished speaking to Saul, the soul of Jonathan was knit with the soul of David, and Jonathan loved him as his own life.

2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

Saul took David that day and would not let him return to his father’s house.

3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

Then Jonathan made a covenant with David, because he loved him as his own life.

4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

And Jonathan stripped himself of the robe that was on him and gave it to David, and his armor, even his sword, his bow, and his girdle.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

And David went out wherever Saul sent him, and he prospered and behaved himself wisely; and Saul set him over the men of war. And it was satisfactory both to the people and to Saul’s servants.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

As they were coming home, when David returned from killing the Philistine, the women came out of all the Israelite towns, singing and dancing, to meet King Saul with timbrels, songs of joy, and instruments of music.

7 І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

And the women responded as they laughed and frolicked, saying, Saul has slain his thousands, and David his ten thousands.

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

And Saul was very angry, for the saying displeased him; and he said, They have ascribed to David ten thousands, but to me they have ascribed only thousands. What more can he have but the kingdom?

9 І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

And Saul eyed David from that day forward.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

The next day an evil spirit from God came mightily upon Saul, and he raved in his house, while David played with his hand, as at other times; and there was a javelin in Saul’s hand.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

And Saul cast the javelin, for he thought, I will pin David to the wall. And David evaded him twice.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

Saul was afraid of David, because the Lord was with him but had departed from Saul.

13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

So Saul removed David from him and made him his commander over a thousand; and he went out and came in before the people.

14 І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

David acted wisely in all his ways and succeeded, and the Lord was with him.

15 І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

When Saul saw how capable and successful David was, he stood in awe of him.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

But all Israel and Judah loved David, for he went out and came in before them.

17 І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

Saul said to David, My elder daughter Merab I will give you as wife; only serve me courageously and fight the Lord’s battles. For Saul thought, Let not my hand, but the Philistines’ hand, be upon him.

18 А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

David said to Saul, Who am I, and what is my life or my father’s family in Israel, that I should be the king’s son-in-law?

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

But at the time when Merab, Saul’s daughter, should have been given to David, she was given to Adriel the Meholathite as wife.

20 а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

Now Michal, Saul’s daughter, loved David; and they told Saul, and it pleased him.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

Saul thought, I will give her to him that she may be a snare to him and that the hand of the Philistines may be against him. So Saul said to David a second time, You shall now be my son-in-law.

22 І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

And Saul commanded his servants to speak to David privately and say, The king delights in you, and all his servants love you; now then, become son-in-law.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

Saul’s servants told those words to David. David said, Does it seem to you a light thing to be a king’s son-in-law, seeing I am a poor man and lightly esteemed?

24 І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

And the servants of Saul told him what David said.

25 І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

Saul said, Say this to David, The king wants no dowry but a hundred foreskins of the Philistines, to avenge himself of the king’s enemies. But Saul thought to make David fall by the Philistines’ hands.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

When his servants told David these words, it pleased well to become the king’s son-in-law. Before the days expired,

27 в став Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

David went, he and his men, and slew two hundred Philistine men, and brought their foreskins and gave them in full number to the king, that he might become the king’s son-in-law. And Saul gave him Michal his daughter as wife.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

When Saul saw and knew that the Lord was with David and that Michal daughter loved him,

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

Saul was still more afraid of David; and Saul became David’s constant enemy.

30 І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

Then the Philistine princes came out to battle, and when they did so, David had more success and behaved himself more wisely than all Saul’s servants, so that his name was very dear and highly esteemed.