1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

After we were safe on the island, we knew and recognized that it was called Malta.

2 Т убільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

And the natives showed us unusual and remarkable kindness, for they kindled a fire and welcomed and received us all, since it had begun to rain and was cold.

3 Я к Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

Now Paul had gathered a bundle of sticks, and he was laying them on the fire when a viper crawled out because of the heat and fastened itself on his hand.

4 Я к тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

When the natives saw the little animal hanging from his hand, they said to one another, Doubtless this man is a murderer, for though he has been saved from the sea, Justice '> the goddess of avenging] has not permitted that he should live.

5 В ін струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

Then shook off the small creature into the fire and suffered no evil effects.

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

However, they were waiting, expecting him to swell up or suddenly drop dead; but when they had watched him a long time and saw nothing fatal or harmful come to him, they changed their minds and kept saying over and over that he was a god.

7 Н авкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

In the vicinity of that place there were estates belonging to the head man of the island, named Publius, who accepted and welcomed and entertained us with hearty hospitality for three days.

8 І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

And it happened that the father of Publius was sick in bed with recurring attacks of fever and dysentery; and Paul went to see him, and after praying and laying his hands on him, he healed him.

9 Я кже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

After this had occurred, the other people on the island who had diseases also kept coming and were cured.

10 В они нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

They showed us every respect and presented many gifts to us, honoring us with many honors; and when we sailed, they provided and put on everything we needed.

11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

It was after three months’ stay there that we set sail in a ship which had wintered in the island, an Alexandrian ship with the Twin Brothers as its figurehead.

12 І , як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

We landed at Syracuse and remained there three days,

13 А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

And from there we made a circuit and reached Rhegium; and one day later a south wind sprang up, and the next day we arrived at Puteoli.

14 д е знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

There we found some brethren and were entreated to stay with them for seven days. And so we came to Rome.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

And the brethren there, having had news of us, came as far as the Forum of Appius and the Three Taverns to meet us. When Paul saw them, he thanked God and received new courage.

16 А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

When we arrived at Rome, the centurion delivered the prisoners to the captain of the guard, but Paul was permitted to live by himself with the soldier who guarded him.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

Three days after, he called together the leading local Jews; and when they had gathered, he said to them, Brethren, though I have done nothing against the people or against the customs of our forefathers, yet I was turned over as a prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans.

18 В они мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

After they had examined me, they were ready to release me because I was innocent of any offense deserving the death penalty.

19 Т а юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

But when the Jews protested, I was forced to appeal to Caesar, though it was not because I had any charge to make against my nation.

20 Т ож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

This is the reason therefore why I have begged to see you and to talk with you, since it is because of the Hope of Israel (the Messiah) that I am bound with this chain.

21 А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

And they answered him, We have not received any letters about you from Judea, and none of the brethren coming here has reported or spoken anything evil about you.

22 А ле прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

But we think it fitting and are eager to hear from you what it is that you have in mind and believe and what your opinion is, for with regard to this sect it is known to all of us that it is everywhere denounced.

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

So when they had set a day with him, they came in large numbers to his lodging. And he fully set forth and explained the matter to them from morning until night, testifying to the kingdom of God and trying to persuade them concerning Jesus both from the Law of Moses and from the Prophets.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

And some were convinced and believed what he said, and others did not believe.

25 В они між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

And as they disagreed among themselves, they began to leave, Paul had added one statement: The Holy Spirit was right in saying through Isaiah the prophet to your forefathers:

26 п ромовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

Go to this people and say to them, You will indeed hear and hear with your ears but will not understand, and you will indeed look and look with your eyes but will not see.

27 З атовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

For the heart (the understanding, the soul) of this people has grown dull (stupid, hardened, and calloused), and their ears are heavy and hard of hearing and they have shut tight their eyes, so that they may not perceive and have knowledge and become acquainted with their eyes and hear with their ears and understand with their souls and turn, that I may heal them.

28 Т ож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

So let it be understood by you then that the salvation of God has been sent to the Gentiles, and they will listen!

29 Я к промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

And when he had said these things, the Jews went away, arguing and disputing among themselves.

30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

After this Paul lived there for two entire years in his own rented lodging, and he welcomed all who came to him,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!

Preaching to them the kingdom of God and teaching them about the Lord Jesus Christ with boldness and quite openly, and without being molested or hindered.