1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

»¡Mi alma está hastiada de mi vida! Voy a dar libre curso a mi queja, hablaré con amargura de mi alma.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Diré a Dios: “No me condenes, sino hazme entender por qué contiendes conmigo.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

¿Te parece bien oprimirme, desechar la obra de tus manos y favorecer los designios de los impíos?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

¿Acaso son de carne tus ojos? ¿Ves tú las cosas como las ve el hombre?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

¿Son tus días como los días del hombre, o tus años como el tiempo de los seres humanos,

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

para que estés al acecho de mi iniquidad y andes indagando tras mi pecado,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

aun sabiendo que no soy impío y que nadie podría librarme de tu mano?

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Tus manos me hicieron y me formaron, ¿y luego te vuelves y me deshaces?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Acuérdate de que como a barro me diste forma, ¿y en polvo me has de volver?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

¿No me vertiste como leche, y como queso me cuajaste?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Me vestiste de piel y carne, me tejiste con huesos y nervios,

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

me concediste vida y misericordia, y tu cuidado ha guardado mi espíritu.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Pero tú ocultas algo en tu corazón, y yo sé que lo tienes presente:

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

observar si yo pecaba, y no tenerme por limpio de mi iniquidad.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Si soy malo, ¡ay de mí!, y si soy justo, no levantaré la cabeza, hastiado cual estoy de deshonra y de verme afligido.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Si alzo la cabeza, como un león, me das caza y haces contra mí maravillas.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Renuevas tus pruebas contra mí, y contra mí aumentas tu furor como tropas de relevo.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

»”¿Por qué me sacaste de la matriz? Habría expirado y nadie me habría visto.

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Sería como si nunca hubiera existido, llevado del vientre a la sepultura.

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

¿No son pocos mis días? ¡Déjame, pues! Apártate de mí, para que pueda consolarme un poco

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

antes que vaya para no volver, a la tierra de las tinieblas y la sombra de muerte,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

a la tierra de la oscuridad y el desorden, lóbrega como sombra de muerte, donde la luz es como densas tinieblas.”»