1 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.

Now I Paul myself entreat you by the meekness and gentleness of Christ, I who in your presence am lowly among you, but being absent am of good courage toward you:

2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

yea, I beseech you, that I may not when present show courage with the confidence wherewith I count to be bold against some, who count of us as if we walked according to the flesh.

3 Б о ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,

For though we walk in the flesh, we do not war according to the flesh

4 з броя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

(for the weapons of our warfare are not of the flesh, but mighty before God to the casting down of strongholds),

5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

casting down imaginations, and every high thing that is exalted against the knowledge of God, and bringing every thought into captivity to the obedience of Christ;

6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.

and being in readiness to avenge all disobedience, when your obedience shall be made full.

7 Ч и на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

Ye look at the things that are before your face. If any man trusteth in himself that he is Christ's, let him consider this again with himself, that, even as he is Christ's, so also are we.

8 Б о коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

For though I should glory somewhat abundantly concerning our authority (which the Lord gave for building you up, and not for casting you down), I shall not be put to shame:

9 Т а щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

that I may not seem as if I would terrify you by my letters.

10 Б о листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,

For, His letters, they say, are weighty and strong; but his bodily presence is weak, and his speech of no account.

11 т акий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

Let such a one reckon this, that, what we are in word by letters when we are absent, such are we also in deed when we are present.

12 Б о не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

For we are not bold to number or compare ourselves with certain of them that commend themselves: but they themselves, measuring themselves by themselves, and comparing themselves with themselves, are without understanding.

13 М и ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.

But we will not glory beyond our measure, but according to the measure of the province which God apportioned to us as a measure, to reach even unto you.

14 Б о ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.

For we stretch not ourselves overmuch, as though we reached not unto you: for we came even as far as unto you in the gospel of Christ:

15 М и не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,

not glorying beyond our measure, that is, in other men's labors; but having hope that, as your faith groweth, we shall be magnified in you according to our province unto further abundance,

16 щ об і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.

so as to preach the gospel even unto the parts beyond you, and not to glory in another's province in regard of things ready to our hand.

17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!

But he that glorieth, let him glory in the Lord.

18 Б о достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

For not he that commendeth himself is approved, but whom the Lord commendeth.