1 Я к потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!

How is the gold become dim! how is the most pure gold changed! The stones of the sanctuary are poured out at the head of every street.

2 К оштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!

The precious sons of Zion, comparable to fine gold, How are they esteemed as earthen pitchers, the work of the hands of the potter!

3 Н авіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:

Even the jackals draw out the breast, they give suck to their young ones: The daughter of my people is become cruel, like the ostriches in the wilderness.

4 я зик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...

The tongue of the sucking child cleaveth to the roof of his mouth for thirst: The young children ask bread, and no man breaketh it unto them.

5 Т і, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...

They that did feed delicately are desolate in the streets: They that were brought up in scarlet embrace dunghills.

6 І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...

For the iniquity of the daughter of my people is greater than the sin of Sodom, That was overthrown as in a moment, and no hands were laid upon her.

7 Ї ї можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,

Her nobles were purer than snow, they were whiter than milk; They were more ruddy in body than rubies, their polishing was as of sapphire.

8 а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...

Their visage is blacker than a coal; they are not known in the streets: Their skin cleaveth to their bones; it is withered, it is become like a stick.

9 З абитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...

They that are slain with the sword are better than they that are slain with hunger; For these pine away, stricken through, for want of the fruits of the field.

10 Р уки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...

The hands of the pitiful women have boiled their own children; They were their food in the destruction of the daughter of my people.

11 З акінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!

Jehovah hath accomplished his wrath, he hath poured out his fierce anger; And he hath kindled a fire in Zion, which hath devoured the foundations thereof.

12 Н е вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...

The kings of the earth believed not, neither all the inhabitants of the world, That the adversary and the enemy would enter into the gates of Jerusalem.

13 У се сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...

It is because of the sins of her prophets, and the iniquities of her priests, That have shed the blood of the just in the midst of her.

14 П о вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.

They wander as blind men in the streets, they are polluted with blood, So that men cannot touch their garments.

15 У ступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!

Depart ye, they cried unto them, Unclean! depart, depart, touch not! When they fled away and wandered, men said among the nations, They shall no more sojourn here.

16 Г осподнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...

The anger of Jehovah hath scattered them; he will no more regard them: They respected not the persons of the priests, they favored not the elders.

17 У же прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...

Our eyes do yet fail in looking for our vain help: In our watching we have watched for a nation that could not save.

18 Ч атують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...

They hunt our steps, so that we cannot go in our streets: Our end is near, our days are fulfilled; for our end is come.

19 Г нобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...

Our pursuers were swifter than the eagles of the heavens: They chased us upon the mountains, they laid wait for us in the wilderness.

20 П опав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.

The breath of our nostrils, the anointed of Jehovah, was taken in their pits; Of whom we said, Under his shadow we shall live among the nations.

21 В еселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!

Rejoice and be glad, O daughter of Edom, that dwellest in the land of Uz: The cup shall pass through unto thee also; thou shalt be drunken, and shalt make thyself naked.

22 С кінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!

The punishment of thine iniquity is accomplished, O daughter of Zion; he will no more carry thee away into captivity: He will visit thine iniquity, O daughter of Edom; he will uncover thy sins.