1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

ACUÉRDATE, oh Jehová, de lo que nos ha sucedido: Ve y mira nuestro oprobio.

2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Nuestra heredad se ha vuelto á extraños, Nuestras casas á forasteros.

3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Huérfanos somos sin padre, Nuestras madres como viudas.

4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Nuestra agua bebemos por dinero; Nuestra leña por precio compramos.

5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Persecución padecemos sobre nuestra cerviz: Nos cansamos, y no hay para nosotros reposo.

6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Al Egipcio y al Asirio dimos la mano, para saciarnos de pan.

7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Nuestros padres pecaron, y son muertos; Y nosotros llevamos sus castigos.

8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Siervos se enseñorearon de nosotros; No hubo quien de su mano nos librase.

9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Con peligro de nuestras vidas traíamos nuestro pan Delante del cuchillo del desierto.

10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Nuestra piel se ennegreció como un horno A causa del ardor del hambre.

11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Violaron á las mujeres en Sión, A las vírgenes en las ciudades de Judá.

12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

A los príncipes colgaron por su mano; No respetaron el rostro de los viejos.

13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Llevaron los mozos á moler, Y los muchachos desfallecieron en la leña.

14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Los ancianos cesaron de la puerta, Los mancebos de sus canciones.

15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Cesó el gozo de nuestro corazón; Nuestro corro se tornó en luto.

16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Cayó la corona de nuestra cabeza: ­Ay ahora de nosotros! porque pecamos.

17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Por esto fué entristecido nuestro corazón, Por esto se entenebrecieron nuestro ojos:

18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Por el monte de Sión que está asolado; Zorras andan en él.

19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Mas tú, Jehová, permanecerás para siempre: Tu trono de generación en generación.

20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

¿Por qué te olvidarás para siempre de nosotros, Y nos dejarás por largos días?

21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Vuélvenos, oh Jehová, á ti, y nos volveremos: Renueva nuestros días como al principio.

22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Porque repeliendo nos has desechado; Te has airado contra nosotros en gran manera.