1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного.

وَامْتَدَّ العُمْرُ بِسارَةَ مِئَةً وَسَبعاً وَعِشْرِينَ سَنَةً.

2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

ثُمَّ ماتَتْ فِي قَرْيَةِ أرْبَعَ، أي حَبْرُونَ الَّتِي فِي أرْضِ كَنعانَ. وَذَهَبَ إبْراهِيمُ لِيَنْدُبَ سارَةَ وَيَبْكِيَ عَلَيها.

3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

ثُمَّ قامَ إبْراهِيمُ مِنْ جانِبِ زَوْجَتِهِ المُتَوَفّاةِ، وَقالَ لِلحِثِّيِّينَ:

4 Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.

«أنا غَرِيبٌ وَنَزِيلٌ بَينَكُمْ. فَأعطُونِي أرْضاً أجعَلُها مَدفِناً وَأدفِنَ فِيها فَقِيدَتِي.»

5 І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

فَأجابَ الحِثِّيُّونَ إبْراهِيمَ:

6 П ослухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.

«اسْتَمِعْ إلَينا يا سَيِّدُ. أنتَ رَئِيسٌ عَظِيمٌ بَينَنا مِنَ اللهِ. فادفِنْ فَقِيدَتَكَ فِي أحسَنِ مَدافِنِنا. فَلنْ يَبخَلَ عَلَيكَ أحَدٌ بِقَبْرِهِ، أوْ يَمنَعَكَ مِنْ دَفْنِ فَقِيدَتِكَ.»

7 І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

فَقامَ إبْراهِيمُ وَانحَنَى احتِراماً لِسُكّانِ تِلْكَ الأرْضِ مِنَ الحِثِّيِّينَ.

8 т а й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

وَقالَ لَهُمْ: «إنْ كُنْتُمْ راغِبِينَ حقّاً فِي مُساعَدَتِي فِي دَفنِ فَقِيدَتِي، فَاسْتَمِعُوا إلَيَّ. أُرِيدُكُمْ أنْ تُكَلِّمُوا عِفْرُونَ بْنِ صُوحَرَ عَنِّي.

9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу.

وَاطلُبُوا مِنْهُ أنْ يُعطِيَنِي مَغارَةَ المَكْفِيلَةِ الَّتِي يَملِكُها، وَالَّتِي تَقَعُ فِي طَرَفِ حَقلِهِ. وَلْيُعطِنِي إيّاها بِسِعْرٍ كامِلٍ بِحُضُورِكُمْ، فَتَكُونَ مَدْفَناً مُلْكاً لِي.»

10 А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

وَكانَ عِفْرُونُ الحِثِّيُّ جالِساً هُناكَ بَينَ الحِثِّيِّينَ. فَرَدَّ عَلَى إبْراهِيمَ عَلَى مَسْمَعٍ مِنَ الحِثِّيِّينَ الَّذِينَ دَخَلُوا لِيَشْتَرِكُوا فِي المَجلِسِ عِنْدَ بابِ المَدِينَةِ.

11 Н і, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою.

قالَ: «لا يا سَيِّدِي. اسْتَمِعْ إلَيَّ. الحَقلُ وَالمَغارَةً الَّتِي فِيهِ عَطِيَّةٌ مِنِّي إلَيكَ. وَأنا أُعطِيكَ إيّاهُما بِشَهادَةِ شَعبِيَ الحاضِرِ. فادفِنْ فَقِيدَتَكَ.»

12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

فانْحَنَى إبْراهِيمُ أمامَ شَعبِ تِلْكَ الأرْضِ.

13 т а й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.

وَقالَ لِعِفْرُونَ عَلَى مَسْمَعٍ مِنْ كُلِّ شَعبِ تِلْكَ الأرْضِ: «لَيتَكَ تَسْتَمِعُ إلَيَّ! دَعْنِي أدفَعْ ثَمَنَ الحَقلِ. اقْبَلْهُ مِنِّي، فَأدفِنَ فَقِيدَتِي هُناكَ.»

14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

فَرَدَّ عِفْرُونُ عَلَى إبْراهِيمَ:

15 П ане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!

«يا سَيِّدِي، اسْتَمِعْ إلَيَّ. لا يُساوِي هَذا الحَقلُ أكثَرَ مِنْ أرْبَعِ مِئَةِ مِثْقالٍ مِنَ الفِضَّةِ. وَهُوَ مَبلَغٌ زَهيدٌ لَكَ وَلِي. فادْفِنْ فَقِيدَتَكَ.»

16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

فَفَهِمَ إبْراهِيمُ أنَّ عِفْرُونَ يُريدُهُ أنْ يَسْمَعَ ثَمَنَ الأرْضِ. فَوَزَنَ لِعِفْرُونَ الفِضَّةَ الَّتِي حَدَّدَها عَلَى مَسْمَعٍ مِنْ رُؤَساءِ الحِثِّيِّينَ، أي أرْبَعَ مِئَةِ مِثْقالٍ مِنَ الفِضَّةِ حَسَبَ الأوْزانِ المُتَعارَفِ عَلَيها عِنْدَ التُّجّارِ.

17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

وَهَكَذا انتَقَلَتْ مُلْكِيَّةُ حَقلِ عِفْرُونَ فِي المَكْفِيلَةِ، شَرْقِيَّ مَمْرا، إلَى إبْراهِيمَ. وَقَدْ شَمَلَ ذَلِكَ المَغارَةَ وَالأشْجارَ الَّتِي فِي الحَقلِ وَفِي المِنطَقَةِ المُحِيطَةِ بِها كُلِّها.

18 к упном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

تَمَّ هَذا فِي حُضُورِ رُؤَساءِ الحِثِّيِّينَ، وَكُلِّ الَّذِينَ انضَمُّوا إلَى المَجلِسِ عِنْدَ بابِ المَدِينَةِ.

19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській.

فَدَفَنَ إبْراهِيمُ زَوجَتَهُ سارَةَ فِي مَغارَةِ حَقلِ المَكْفِيلَةِ، شَرْقِيَّ مَمْرا – أي حَبْرُونَ – فِي أرْضِ كَنْعانَ.

20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

وَهَكَذا صارَ الحَقلُ وَالمَغارَةُ الَّتِي فِيهِ مُلْكاً لإبْراهِيمَ مَدْفَناً، بِشِرائِهِما مِنَ الحِثِّيِّينَ.