1 А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.

وَعادَ داوُدُ فَجَمَعَ أفْضَلَ الجُنودِ فِي إسْرائِيلَ. فَكانَ عَدَدُهُمْ ثَلاثينَ ألفاً.

2 І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах.

ثُمَّ ذَهَبَ مَعَ رِجالِهِ كُلِّهِم إلَى بَعلَةَ فِي يَهُوَّذا، لِيُحْضِرُوا مِنْ هُناكَ صُنْدُوقَ اللهِ المُقَدَّسَ، المَدْعُو باسْمِ يهوه القَدِيرِ الجالِسِ فَوْقَ مَلائِكَةِ الكَرُوبِيمَ.

3 І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.

فَأخْرَجَ رِجالُ داوُدَ الصُّنْدُوقَ المُقَدَّسَ مِنْ بَيتِ أبِيْنادابَ عِنْدَ التَّلّةِ، وَوَضَعُوهُ عَلَى مَرْكَبَةٍ جَديدَةٍ يقودُها عُزّةُ وَأخِيُو ابنا أبِيْنادابَ.

4 І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

فَكانَ صُندُوقُ اللهِ المقدَّسُ عَلَى العَرَبَةِ، وَأخيُو يَسِيْرُ أمامَ الصُّنْدُوقِ،

5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

وَداوُدُ وَبَنُو إسْرائِيلَ كُلُّهُمْ يَرْقُصُونَ فِي حَضرَةِ اللهِ ، وَيَعْزِفُونَ عَلَى الصُّنوجِ، وَعَلَى القَياثِيرَ وَالرَّبابِ وَالدُّفُوفِ وَالطُّبُولِ المَصْنوعَةِ مِنْ خَشَبِ السَّرْوِ.

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба.

وَعِنْدَما وَصَلَ رِجالُ داوُدَ إلَى البَيدَرِ فِي ناخُونَ، تَعَثَّرَتِ الأبْقارُ، فَمَدَّ عُزّا يَدَهُ لِيُثَبِّتَ الصُّنْدُوقَ لِئَلّا يَقَعَ.

7 І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

فَاشتَعَلَ غَضِبُ اللهُ عَلَى عُزّا وَقَتَلَهُ هُناكَ لأنَّهُ مَدَّ يَدَهُ إلَى الصُّنْدُوقِ المُقَدَّسِ! فَماتَ هُناكَ إلَى جانِبِ الصُّنْدُوقِ.

8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

فَاستاءَ داوُدُ لأنَّ غَضَبَ اللهِ قَدِ انفَجَرَ ضِدَّ عُزّا، فَدَعا ذَلِكَ المَكانَ «فارَصَ عُزّا.» وَهُوَ اسمُ ذَلِكَ المَكانِ حَتَّى اليَومِ.

9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег?

وَخافَ داود مِنَ اللهِ في ذَلِكَ اليَوْمِ وَقالَ: «كيفَ أُحْضِرُ صُنْدوقَ اللهِ المُقَدَّسَ إلَى هُنا؟»

10 І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

وَهَكَذا لَمْ يُدْخِلْ داوُدُ صُندُوقَ اللهِ إلَى مَدِينَةِ داوُدَ، بَلْ وَضَعَهُ في منزِلِ عُوبِيدَ أَدُومَ الجَتّي.

11 І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

فَبَقِيَ صُندُوقُ اللهِ هُناكَ ثَلاثَةَ أشْهُرٍ. وَبارَكَ اللهُ عُوبِيدَ أدُومَ وَعائِلَتَهُ كُلَّها.

12 І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

ثُمَّ قالَ النّاسُ لِداوُدَ: «لَقَد بارَكَ اللهُ عائِلَةَ عُوبِيدَ أدومَ وَكُلَّ ما يَملِكُهُ بِسَبَبِ صُنْدوقِ اللهِ المُقّدَّسِ.» فَذَهَبَ داوُدُ وَعادَ بهِ. فَكانَ مُبْتَهِجاً وَشَدِيدَ الفَرَحِ.

13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.

وَكانَ كُلَّما خَطا الرِّجالُ الّذِينَ كانُوا يَحْمِلُون صُنْدُوقَ اللهِ المقدَّسَ سِتَّ خُطُواتٍ، يَتَوقَّفُونَ، وَيُقدِّمُ داوُدُ ثَوْراً وَعِجلاً مُسَمَّناً ذَبيحَةً.

14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом.

وَكانَ داوُدُ يَرقُصُ فِي حَضرَةِ اللهِ وَهْوَ يَرْتَدِي رِداءً كِتّانِيّاً.

15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.

كانَ داوُدُ وَبَنُو إسْرائِيلَ كُلُّهم فَرِحِينَ جِدّاً. فَراحُوا يَصْرُخُونَ وَيَنْفُخُونَ فِي البُوقِ وَهُمْ يَحْمِلونَ صُنْدُوقَ اللهِ إلَى داخِلِ المَدينَةِ.

16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму.

وَمَعَ دُخُولِ صُنْدُوقِ اللهِ إلَى مَدِينَةِ داوُدَ، أطَلَّتْ مِيكالُ بِنتُ شاوُلَ مِنَ النّافِذَةِ، فَرَأتْ داوُدَ يَقْفِزُ وَيَرْقُصُ فِي حَضرَةِ اللهِ ، فَاحْتَقَرَتْهُ فِي قَلْبِها.

17 І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.

وَأدخَلُوا صُنْدُوقَ اللهِ ، وَوَضَعُوهُ فِي مَكانِهِ داخِلَ الخَيمَةِ الَّتِي نَصَبَها داوُدُ لَهُ. وَذَبَحَ دَاوُدُ ذَبائِحَ صاعِدَةً وَذَبائِحَ سَلامٍ فِي حَضرَةِ اللهِ.

18 А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.

وَلَمّا أكمَلَ داوُدُ تَقْدِيمَ الذَّبائِحِ الصّاعِدَةِ وَذَبائِحِ السَّلامِ، بارَكَ الشَّعبَ بِاسْمِ يهوه القَدِيرِ.

19 І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.

كَذَلِكَ أعْطَى كُلَّ رَجُلٍ وكُلَّ امْرأةٍ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ رَغِيفَ خُبْزٍ وَكَعْكَ تَمْرٍ وَكَعْكَ زَبِيبٍ. ثُمَّ عادَ الشَّعبُ كُلُّهُ إلَى ديارِهِ. ميكال تُوَبِّخُ داوُد

20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!

عادَ داوُدُ ليُبارِكَ بَيتَهُ، وَخَرَجَتْ مِيكالُ بِنتُ شاوُلَ لِلِقائِهِ، وَقالَتْ: «مَلِكُ إسْرائِيلَ لَمْ يُشَرِّفْ نَفْسَهُ اليوْمَ! لَقَدْ خَلَعْتَ ملابِسَكَ أمامَ خادِماتِكَ. كُنْتَ كَالْغَبِيِّ الذي يَخلَعُ مَلابِسَهُ بِلا خَجَلٍ!»

21 І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем!

فَقالَ داوُدُ لِمِيكالَ: «قَدِ اخْتارَني اللهُ أنا وَلَمْ يَخْتَرْ وَالِدَكِ أوْ أيَّ شَخْصٍ في عائِلَتِهِ. اخْتارَني لأكُونَ قائِدَ شَعبِهِ، بَنِي إسْرائِيلَ. لِذا سَأُتابعُ الرَّقْصَ وَالاحْتِفالَ فِي حَضرَةِ اللهِ.

22 І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований!

وقَدْ أفْعَلُ أشياءَ أكْثَرَ حَرَجاً! رُبمّا لَنْ تَحْتَرِمينني، لَكِنَّني سأتَعَظَّمُ أمامَ عُيُونِ الفَتَياتِ اللّواتِي تَتَكَلَّمينَ عَنْهنَّ!»

23 І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.

وَلَمْ يَكُنْ لِمِيكالَ أولادٌ إلى يَومِ مَماتِها.