1 П ісля цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.

بَعدَ هَذا، غادَرَ بُولُسُ مَدِينَةَ أثِينا، وَذَهَبَ إلَى مَدِينَةِ كُورُنثُوسَ.

2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,

وَقابَلَ هُناكَ يَهُودِيّاً اسْمُهُ أكِيلا، وَهُوَ مِنْ بُنطُسَ. وَكانَ قَدْ جاءَ مُؤَخَّراً مِنْ إيطاليا مَعَ زَوجَتِهِ بِرِيسْكِلّا. وَسَبَبُ رَحِيلِهِما عَنْ إيطاليا هُوَ أنَّ كُلُودِيُوسَ أمَرَ بِأنْ يُغادِرَ كُلُّ اليَهُودِ رُوما. فَذَهَبَ بُولُسُ لِرُؤيَتِهِما.

3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

وَلِأنَّ حِرفَتَهُ وَحِرفَتَهُما واحِدَةٌ، فَقَدْ بَقِيَ وَعَمِلَ مَعَهُما، إذْ كانا صانِعَيْ خِيامٍ.

4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.

وَكانَ فِي كُلِّ سَبتٍ يُناقِشُ النّاسَ فِي المَجمَعِ، مُحاوِلاً أنْ يُقنِعَ اليَهُودَ وَاليُونانِيِّيْنَ.

5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

وَعِندَما وَصَلَ سِيلا وَتِيمُوثاوُسُ مِنْ مَكدُونِيَّةَ، كَرَّسَ بُولُسُ كُلَّ وَقتِهِ للتَبشيرِ بِكَلِمَةِ اللهِ مُبَيِّناً لِليَهُودِ أنَّ يَسُوعَ هُوَ المَسِيحُ.

6 Я к вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

فَلَمّا عارَضُوهُ وَشَتَمُوهُ، نَفَضَ مَلابِسَهُ، وَقالَ لَهُمْ: «دَمُكُمْ عَلَيكُمْ وَحدَكُمْ! وَأنا لَستُ مَلُوماً. وَمِنَ الآنَ فَصاعِداً سَأتَوَجَّهُ إلَى غَيرِ اليَهُودِ.»

7 І , вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.

وَتَرَكَ بُولُسُ المَكانَ، وَذَهَبَ إلَى بَيتِ رَجُلٍ اسْمُهُ تِيتيُوسُ يُوسْتُوسُ. وَكانَ هَذا رَجُلاً مُتَعَبِّداً للهِ، وَبَيتُهُ بِجِوارِ المَجمَعِ.

8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.

فَآمَنَ كْرِيسبُسُ قائِدُ المَجمَعِ مَعَ كُلِّ عائِلَتِهِ بِالرَّبِّ. كَما آمَنَ كَثِيرُونَ مِنَ الكُورِنثِيِّيْنَ الَّذِينَ سَمِعُوا بُولُسَ وَتَعَمَّدُوا جَمِيعاً.

9 С казав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,

وَذاتَ لَيلَةٍ قالَ الرَّبُّ لِبُولُسَ فِي رُؤيا: «لا تَخَفْ. بَلْ تَكَلَّمْ، وَلا تَصمُتْ.

10 б о з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.

فَأنا مَعَكَ. وَلَنْ يُهاجِمَكَ أحَدٌ فَيُؤذِيكَ، لِأنَّ لِي فِي هَذِهِ المَدِينَةِ أشخاصاً كَثِيرِينَ.»

11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

فَبَقِيَ بُولُسُ سَنَةً وَنِصفَ السَّنَةِ، وَهُوَ يُعَلِّمُ كَلِمَةَ اللهِ بَينَهُمْ. بُولُسُ أمامَ غاليُون

12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

عِندَما كانَ غاليُونُ حاكِماً عَلَى مُقاطَعَةِ أخائِيَّةَ، وَحَّدَ اليَهُودُ جُهُودَهُمْ فِي الهُجُومِ عَلَى بُولُسَ. وَأخَذُوهُ إلَى المَحكَمَةِ.

13 к ажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

وَقالُوا: «إنَّ هَذا الرَّجُلَ يُقنِعُ النّاسَ بِأنْ يَعبُدُوا اللهَ بِطَرِيقَةٍ تُخالِفُ الشَّرِيعَةَ.»

14 Я к Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.

وَكانَ بُولُسُ عَلَى وَشْكِ أنْ يَتَكَلَّمَ عِندَما قالَ غاليُونُ لِليَهُودِ: «لَوْ كانَتْ هَذِهِ مَسألَةَ مُخالَفَةٍ ما أوْ جَرِيمَةٍ خَطِرَةٍ، لَكانَ مَعقُولاً أنْ أسمَحَ لَكُمْ أيُّها اليَهُودُ.

15 Т а коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.

لَكِنْ بِما أنَّها مَسألَةٌ تَتَعَلَّقُ بِمُصْطَلَحاتٍ وَأسماءٍ وَبشَرِيعَتِكُمْ أنتُمْ، فَعالِجُوها بِأنفُسِكُمْ. أمّا أنا فَلا أُرِيدُ أنْ أقضِيَ فِي مِثلِ هَذِهِ المَسائِلِ.»

16 І прогнав їх від суду.

وَطَرَدَهُمْ مِنَ المَحكَمَةِ.

17 Т оді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

فَأمسَكَ الجَمِيعُ بِسُوستانِيسَ رَئِيسِ المَجمَعِ، وَراحُوا يَضْرِبُونَهُ أمامَ المَحكَمَةِ. أمّا غاليُونُ فَلَمْ يُبدِ أيَّ اهتِمامٍ بِذَلِكَ. عَودَةُ بُولُسَ إلَى أنطاكِيَّة

18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.

وَبَقِيَ بُولُسُ هُناكَ أيّاماً كَثِيرَةً. ثُمَّ استَأْذَنَ الإخوَةَ، وَأبحَرَ إلَى سُورِيَّةَ بِصُحبَةِ بِريِسْكِلّا وَأكِيلا. وَكانَ بُولُسُ قَدْ حَلَقَ شَعرَهُ فِي مَدِينَةِ كَنخَرْيا، لِأنَّهُ كانَ قَدْ نَذَرَ نَذْراً.

19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.

فَوَصَلُوا إلَى مَدِينَةِ أفَسُسَ، وَتَرَكَهُما هُناكَ. ثُمَّ دَخَلَ إلَى المَجمَعِ لِيُناقِشَ اليَهُودَ.

20 Я к просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,

وَعِندَما طَلَبُوا مِنهُ أنْ يُمَدِّدَ إقامَتَهُ هُناكَ مَعَهُمْ، لَمْ يَقبَلْ.

21 а ле попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.

لَكِنَّهُ قالَ وَهُوَ يُغادِرُ: «إنْ شاءَ اللهُ سَأعُودُ إلَيكُمْ.» ثُمَّ أبحَرَ مِنْ مَدِينَةِ أفَسُسَ.

22 І , побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.

وَلَمّا وَصَلَ إلَى مَدِينَةِ قَيْصَرِيَّةَ، ذَهَبَ إلَى مَدِينَةِ القُدسِ وَسَلَّمَ عَلَى الكَنِيسَةِ، ثُمَّ إلَى مَدِينَةِ أنطاكِيَّةَ.

23 І , пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.

وَبَعدَ أنْ أمضَى وَقتاً هُناكَ غادَرَ، وَسافَرَ مِنْ مَكانٍ إلَى آخَرَ فِي مُقاطَعَتيْ غَلاطِيَّةَ وَفَرِيجِيَّةَ، مُقَوِّياً كُلَّ أتباعِ المَسيحِ. أبُلُّوسُ فِي أفَسُسَ وَأخائِيَّة (كورنثوس)

24 О дин же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.

وَجاءَ إلَى مَدِينَةِ أفَسُسَ يَهُودِيٌّ اسْمُهُ أبُلُّوسُ، وَهُوَ رَجُلٌ مُثَقَّفٌ مِنَ الإسكَندَرِيَّةِ لَهُ مَعرِفَةٌ عَمِيقَةٌ بِالكُتُبِ،

25 В ін був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.

وَقَدْ تَلَقَّى تَعليماً فِي طَرِيقِ الرَّبِّ. كانَ أبُلُّوسُ يَتَحَدَّثُ بِحَماسٍ وَيُعَلِّمُ عَنْ يَسُوعَ تَعليماً سَليماً، مَعَ أنَّهُ لَمْ يَكُنْ يَعرِفُ إلّا مَعمُودِيَّةَ يُوحَنّا.

26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.

وَكانَ يَتَحَدَّثُ بِجُرأةٍ فِي المَجمَعِ. فَلَمّا سَمِعَهُ أكِيلا وَبِرِيسْكِلّا أخَذاهُ جانِباً، وَشَرَحا لَهُ طَرِيقَ اللهِ بِشَكلٍ أدَقَّ.

27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,

وَلَمّا عَبَّرَ عَنْ رَغبَتِهِ فِي الذَّهابِ إلَى مُقاطَعَةِ أخائِيَّةَ، شَجَّعَهُ الإخوَةُ، وَكَتَبُوا إلَى التَّلامِيذِ هُناكَ يُوصُونَهُمْ أنْ يُرَحِّبُوا بِهِ. فَلَمّا وَصَلَ، كانَ عَوناً كَبِيراً لِلَّذِينَ آمَنُوا مِنْ خِلالِ النِّعمَةِ،

28 б о він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.

إذْ كانَ يَهزِمُ اليَهُودَ فِي المُناظَراتِ العَلَنِيَّةِ مُبَرهِناً مِنَ الكُتُبِ أنَّ يَسُوعَ هُوَ المَسِيحُ.