1 Л іпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

الفَقِيرُ الَّذِي يَسلُكُ بِاستِقامَةٍ خَيرٌ مِنَ الأحْمَقِ الَّذِي يُراوِغُ بِكَلامِهِ.

2 Т еж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

الرَّغبَةُ فِي شَيءٍ دُونَ العِلْمِ بِهِ لِيسَتْ حَسَنَةً، وَمَنْ يَتَسَرَّعُ فِي قَراراتِهِ يُخْطِئُ.

3 Г лупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

غَباءُ الإنسانِ يُدَمِّرُ حَياتَهُ، ثُمَّ يُلقِي بِلَومِهِ عَلَى اللهِ.

4 М аєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

الغَنِيُّ كَثِيرُ الأصحابِ، فَإنِ افتَقَرَ تَرَكُوهُ.

5 С відок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

شاهِدُ الزُّورِ يُعاقَبُ، وَالَّذِي يَكذِبُ فِي شَهادَتِهِ لَنْ يَنْجُو.

6 Б агато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

كَثِيرُونَ يَستَرضُونَ الرَّجُلَ الكَرِيمَ، وَيُصاحِبُونَ الَّذِي يُعطِي هَدايا.

7 Б ідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

كُلُّ إخْوَةِ الفَقِيرِ يَكرَهُونَهُ، وَأصدِقاؤُهُ يَبتَعِدُونَ عَنْهُ. يَتَوَسَّلُ إلَيْهِمْ بِكَلامِهِ، لَكِنَّهُمْ لا يَسْتَجِيبونَ.

8 Х то ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

المُتَمَسِّكُ بِالحِكمَةِ يُحِبُّ حَياتَهُ، وَمَنْ يُحافِظْ علَى المَعرِفَةِ يَنجَحْ.

9 С відок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

شاهِدُ الزُّورِ يُعاقَبُ، وَالَّذِي يَكذِبُ فِي شَهادَتِهِ سَيَهلِكُ.

10 Н е лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

لا يَلِيقُ التَّرَفُ بِالأحْمَقِ، كَما لا يَلِيقُ بِالعَبْدِ أنْ يَحكُمَ الرُّؤَساءَ.

11 Р озум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

التَّفكِيرُ الجَيِّدُ يُنتِجُ الصَّبْرَ، وَمَغفِرَةُ الإساءَةِ تُعطِي مَجداً وَسُمعَةً حَسَنَةً.

12 Г нів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

غَضَبُ المَلِكِ كَزَئِيرِ الأسَدِ، وَرِضاهُ كَالنَّدَى عَلَى العُشْبِ.

13 С ин безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

الابنُ الأحْمَقُ مُصِيبَةٌ لِأبِيهِ، وَمُخاصَماتُ الزَّوجَةِ كَنَقَراتِ الماءِ المُتَسَرِّبِ.

14 Х ата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

البَيتُ وَالغِنَى مِيراثٌ مِنَ الآباءِ، أمّا الزَّوجَةُ العاقِلَةُ فَهِيَ مِنَ اللهِ.

15 Л інощі сон накидають, і лінива душа голодує.

الكَسَلُ يُسَبِّبُ النَّومَ العَمِيقَ، وَالإنسانُ المُتَراخِي يَجُوعُ.

16 Х то заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

مَنْ يُطِيعُ الوَصايا يَحرِصُ عَلَى حَياتِهِ، وَمَنْ لا يُبالِي بِسُلُوكِهِ سَيَمُوتُ.

17 Х то милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

مَنْ يُكرِمُ الفَقِيرَ يُقرِضُ اللهَ ، وَسَيُكافِئُهُ عَلَى عَمَلِهِ.

18 К артай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

أدِّبِ ابنَكَ لأنَّ هُناكَ أمَلاً فِي أنْ يَتَغَيَّرَ، وَإلّا فَإنَّكَ تُشارِكُ فِي تَدْمِيرِهِ.

19 Л юдина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

الغَضُوبُ سَيَنالُ عِقابَهُ، وَإنْ جَنَّبْتَهُ العِقابَ يَزدادُ سُوءاً.

20 С лухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

استَمِعْ إلَى المَشُورَةِ وَاقبَلِ التَّأدِيبَ لِكَي تُصْبِحَ حَكِيماً.

21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

كَثِيرَةٌ هِيَ الأفكارُ فِي عَقلِ الإنسانِ، وَلَكِنَّ مَشِيئُةَ اللهِ هِيَ الَّتِي تَثْبُتُ.

22 З добуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

إخلاصُ الإنسانِ يَجْعَلُهُ جَذّاباً. فَأنْ تَكُونَ فَقِيراً خَيرٌ مِنْ أنْ تَكُونَ كاذِباً.

23 С трах Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

مَنْ يَخافُ اللهَ يَنالُ حَياةً، وَيَنامُ راضِياً دُونَ أنْ يَمَسَّهُ أذَى.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

الكَسْلانُ يَغمِسُ يَدَهُ فِي الطَّبَقِ، وَلا يَرَدُّها إلَى فَمِهِ.

25 Я к битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

عاقِبِ المُسْتَهْزِئَ فَيُصبِحَ الجاهِلُ ذَكِيّاً، وَوَبِّخِ العاقِلَ فَيَنالَ مَعرِفَةً.

26 Х то батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

مَنْ يَسْرِقُ مِنْ أبِيهِ وَيَطْرُدُ أُمَّهُ، هُوَ ابْنٌ مُخْزٍ وَمُخْجِلٌ.

27 п ерестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

يا بُنَيَّ، إذا تَوَقَّفْتَ عَنِ الاسْتِماعِ إلَى الوَصِيَّةِ، سَتَضِلُّ عَنْ طَرِيِقِ المَعرِفَةِ.

28 С відок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

شاهِدُ الزُّورِ يَستَهزِئُ بِالعَدلِ، وَكَلامُ الأشرارِ يُعَزِّزُ الدَّمارَ.

29 Н а насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

العِقابُ أُعِدَّ لِلمُتَكَبِّرِينَ، وَالضَّرْبُ لِلأغبِياءِ.