1 О сь Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує.

ها إنَّ اللهَ سَيُدَمِّرُ هَذِهِ الأرْضَ وَيَترُكُها فارِغَةً. سَيَقلِبُ سَطحَها وَيُشَتِّتُ سُكّانَها.

2 І стане священик як і народ, а пан немов раб, пані, як невільниця її, продавець немов той покупець, боргувальник немов винуватець, віритель як довжник.

وَيَكُونُ فِي ذَلِكَ الوَقتِ، أنَّهُ كَما يَحدُثُ لِلشَّعبِ يَحدُثُ لِلكاهِنِ، وَكَما يَحدُثُ لِلعَبِيدِ يَحدُثُ لِلسّادَةِ، وَكَما يَحدُثُ لِلجَوارِي يَحدُثُ لِلسَّيِّداتِ، وَكَما يَحدُثُ لِلشّارِي يَحدُثُ لِلبائِعِ، وَكَما يَحدُثُ لِلمُقرِضِ يَحدُثُ لِلمُستَقرِضِ، وَكَما يَحدُثُ لِلمُدايِنِ يَحدُثُ لِلمُستَدِينِ.

3 З емля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав,

فَسَتُدَمَّرُ كُلُّ الأرْضِ وَتُنهَبُ بِالكامِلِ، لأنَّ اللهَ قَدْ تَكَلَّمَ.

4 з асумує, зів'яне земля, ослабіє й зів'яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі...

سَتَنُوحُ الأرْضُ وَتَذبُلُ، سَتَضعُفُ المَسكُونَةُ وَتَذبُلُ، وَسَيَضعُفُ قادَةُ شَعبِ هَذِهِ الأرْضِ.

5 Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного...

تَنَجَّسَتِ الأرْضُ بِسَبَبِ سُكّانِها، لأنَّهُمْ عَصَوا الشَّريعَةَ، وَتَعَدُّوا عَلَى الأحكامِ، وَنَقَضُوا العَهْدَ الأبَدِيَّ.

6 Т ому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося...

لِذَلِكَ سَتَلتَهِمُ اللَّعنَةُ الأرْضَ، وَسَيُعاقَبُ السّاكِنُونَ فِيها بِسَبَبِ إثمِهِمْ. لِذَلِكَ سَيَختَفِي سُكّانُ الأرْضِ، وَلَنْ يَبقَى سِوَى قَلِيلِينَ.

7 С умує вино молоде, виноградина в'яне, усі радісносерді зідхають,

النَّبِيذُ يَفسُدُ، وَالكَرمَةُ تَذبُلُ. كُلُّ الَّذِينَ كانُوا فَرِحِينَ، يَنُوحُونَ الآنَ.

8 с пинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!

فَرَحُ الدُّفُوفِ تَوَقَّفَ، وَضَجِيجُ المَسرُورِينَ انتَهَى، العَزفُ بِالقِيثارَةِ تَوَقَّفَ.

9 П ри пісні вина вже не п'ють, став гірким п'янкий напій для тих, хто його попиває...

لَنْ يَشرَبُوا الخَمرَ مَعَ الغِناءِ فِيما بَعْدُ، وَطَعمُ المُسكِرِ مُرٌّ لِشارِبِيهِ.

10 З руйноване місто спустошене, всі доми позамикані, щоб не ввійти...

مَدِينَةُ التَّشوِيشِ مُحَطَّمَةٌ، وَكُلُّ بَيتٍ مُغلَقٌ وَلا يُمكِنُ دُخُولُهُ.

11 Н а вулицях крик за вином, усяка радість померкла, веселість землі на вигнання пішла,

سَيَبكِي النّاسُ فِي الشَّوارِعِ طَلَباً لِلخَمرِ! سَيَتَحَوَّلُ كُلُّ فَرَحٍ إلَى ظَلامٍ، وَسَيَزُولُ فَرَحُ الأرْضِ.

12 п озосталося в місті спустошення, і розбита на звалище брама...

تُرِكَتِ المَدِينَةُ خَرِبَةً، وَبَوّابَتُها مُحَطَّمَةً.

13 Б о так буде посеред землі, посеред народів, як при оббиванні оливки, немов при визбируванні, коли збір винограду скінчився.

هَكَذا سَيَحدُثُ فِي هَذِهِ الأرْضِ وَبَينَ الأُمَمِ: سَيَكُونُ النّاسُ كَبَقايا زِيتُونَةٍ ضُرِبَتْ أغصانُها، أو كَحَبّاتِ عِنَبٍ تُرِكَتْ بَعدَ قِطافِ الكُرُومِ.

14 С вій голос підіймуть і будуть радіти, через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря.

يَرفَعُونَ أصواتَهُمْ، يَتَرَنَّمُونَ بِعَظَمَةِ اللهِ: «اهتِفُوا مِنَ الغَربِ،

15 Т ому Господа славте на сході, на морських островах Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого!

افرَحُوا فِي الشَّرقِ، مَجِّدُوا اللهَ فِي سَواحِلِ البَحرِ مَجِّدُوا اسْمَ إلَهِ إسْرائِيلَ.»

16 М и чуємо співи від краю землі: Слава Праведному! Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно!

مِنْ أقاصِي الأرْضِ سَمِعْنا تَرنِيمَةً تَقُولُ: «مَجداً لِلبارِّ.» وَلَكِنِّي قُلْتُ: «يا وَيلِي، يا وَيلِي، المُخادِعُونَ يَغدُرُونَ، يَغدُرُونَ غَدراً مُؤلِماً.»

17 С трах і яма та пастка на тебе, мешканче землі!

رُعْبٌ وَحُفرَةٌ وَفَخٌّ بانْتِظارِكَ يا ساكِنَ الأرْضِ.

18 І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли...

الَّذِينَ يَهرُبُونَ مِنْ صَوتِ الرُّعبِ سَيَقَعُونَ فِي الحُفرَةِ، وَالَّذِينَ يَخرُجُونَ مِنَ الحُفرَةِ سَيُمسَكُونَ بِالفَخِّ. لأنَّ نَوافِذَ السَّماءِ سَتَنفَتِحُ، وَأساساتُ الأرْضِ سَتَهتَزُّ.

19 З емля поруйнована зовсім, земля поторощена, вся земля захиталась...

سَتَتَشَقَّقُ الأرْضُ تَشَقُّقاً. وَسَتَتَمَزَّقُ تَمَزُّقاً، وَسَتَهتَزُّ اهتِزازاً.

20 З ахиталась земля, немов п'яний, і рухається, мов нічліжний курінь, і вчинився над нею тяжким її гріх, і впала вона, й більш не встане!

سَتَتَرَنَّحُ الأرْضُ كَالسَّكرانِ، وَسَتَتَمايَلُ كَكُوخٍ غَيرِ مَتِينٍ، بِسَبَبِ ثِقَلِ خَطاياها. سَتَسقُطُ، وَلَنْ تَقُومَ ثانِيَةً.

21 І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі,

فِي ذَلِكَ الوَقتِ، سَيُعاقِبُ اللهُ قُوّاتِ السَّماءِ فِي الأعلَى، وَمُلُوكَ الأرْضِ فِي الأسفَلِ.

22 і будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені!

وَسَيُجمَعُونَ كَالأسرَى فِي السِّجنِ، وَيُغلَقُ عَلَيهِمْ طَرِيقُ الخُرُوجِ. وَبَعدَ أيّامٍ كَثِيرَةٍ سَيُعاقَبُونَ.

23 М ісяць тоді засоромиться та застидається сонце, бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старішими слава Його!

وَسَيَخجَلُ القَمَرُ، وَالشَّمسُ سَتُخزَى، لأنَّ اللهَ القَدِيرُ سَيَملُكُ فِي جَبَلِ صِهْيَوْنَ، فِي مَدينَةِ القُدْسِ، وَسَيَظْهَرُ فِي مَجدٍ أمامَ شُيُوخِها.