1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!

ثُمَّ سَمِعْتُ صَوتاً عالِياً مِنَ الهَيكَلِ يَقُولُ: «اذهَبُوا وَاسكُبُوا عَلَى الأرْضِ الآنِيَةَ السَّبعَةَ المَلِيئَةَ مِنْ غَضَبِ اللهِ.»

2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу.

فَرَفَعَ المَلاكُ الأوَّلُ إناءَهُ وَسَكَبَهُ عَلَى اليابِسَةِ، فَأصابَتْ قُرُوحٌ فَظِيعَةٌ وَمُؤلِمَةٌ جَمِيعَ الَّذِينَ يَحمِلُونَ عَلامَةَ الوَحشِ وَالَّذِينَ سَجَدُوا لِتِمثالِهِ.

3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі.

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ الثّانِي إناءَهُ عَلَى البَحرِ، فَتَحَوَّلَ البَحرُ إلَى دَمٍ كَدَمِ رَجُلٍ مَيِّتٍ، وَماتَ كُلُّ شَيءٍ حَيٍّ فِي البَحرِ.

4 Т ретій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров.

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ الثّالِثُ إناءَهُ عَلَى الأنهُرِ وَيَنابِيعِ المِياهِ، فَتَحَوَّلَتْ إلَى دَمٍ.

5 І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!

وَسَمِعتُ المَلاكَ المَسؤُولَ عَنِ المِياهِ يَقُولُ: «إنَّكَ بارٌّ فِي حُكمِكَ هَذا، أيُّها الكائِنُ وَالَّذِي كانَ، أيُّها القُدُّوسُ.

6 Б о вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!

لِأنَّهُمْ سَفَكُوا دِماءَ الأنبِياءِ وَالمُؤمِنِينَ المُقَدَّسِينَ، فَأعطَيتَهُمْ دَماً لِيَشرَبُوا! هَذا ما يَستَحِقُّونَهُ.»

7 І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!

ثُمَّ سَمِعْتُ المَذبَحَ يَقُولُ: «نَعَمْ، أيُّها الرَّبُّ الإلَهُ الَقَدِيرُ، أحكامُكَ حَقٌّ وَعَدلٌ.»

8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем.

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ الرّابِعُ إناءَهُ عَلَى الشَّمسِ، فَأُعطِيَتْ أنْ تَحرِقَ النّاسَ بِالنّارِ،

9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому.

فَاحْتَرَقَ النّاسُ بِحَرارَتِها. فَلَعَنُوا اسْمَ اللهِ المُسَيطِرِ عَلَى هَذِهِ الكَوارِثِ، وَلَمْ يَتُوبُوا وَلَمْ يُمَجِّدُوهُ.

10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики,

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ الخامِسُ إناءَهُ عَلَى الوَحشِ، فَتَفَرَّقَتْ مَملَكَتُهُ فِي الظَّلامِ. وَعَضَّ النّاسُ عَلَى ألسِنَتِهِمْ مِنَ الألَمِ.

11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!

وَلَعَنُوا إلَهَ السَّماءِ مِنْ فَرطِ آلامِهِمْ وَقُرُوحِهِمْ، وَلَمْ يَتُوبُوا عَنْ أفعالِهِمْ.

12 Ш остий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця.

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ السّادِسُ إناءَهُ عَلَى نَهرِ الفُراتِ العَظِيمِ، فَجَفَّتْ مِياهُهُ لِتَمهِيدِ الطَّرِيقِ لِمَجِيءِ مُلُوكِ الشَّرقِ.

13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби,

ثُمَّ رَأيتُ ثَلاثَةَ أرواحٍ شِرِّيرَةٍ تُشبِهُ الضَّفادِعَ تَخرُجُ مِنْ فَمِ التِّنِّينِ، وَفَمِ الوَحشِ، وَفَمِ النَّبِيِّ الكَذّابِ.

14 ц е духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога.

هَذِهِ الأرواحُ الشِّرِّيرَةُ هِيَ أرواحٌ شَيطانِيَّةٌ، لَها القُدرَةُ عَلَى أنْ تَعمَلَ مُعجِزاتٍ. فَذَهَبَتْ إلَى مُلُوكِ العالَمِ أجمَعْ، وَجَمَعَتْهُمْ مِنْ أجلِ مَعرَكَةِ اليَومِ العَظِيمِ، يَومِ اللهِ القَدِيرِ.

15 О сь іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!

ها إنِّي آتِي فَجأةً مِثلَ لِصٍّ. هَنِيئاً لِمَنْ يَبقَى مُستَيقِظاً، وَمَلابِسُهُ قُربَهُ، حَتَّى لا يُضطَرَّ أنْ يَذهَبَ عارِياً، فَلا يَرَى النّاسُ عَورَتَهُ!»

16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон.

وَهَكَذا جَمَعَتِ الأرواحُ الشِّرِّيْرَةُ المُلُوكَ فِي مَكانٍ يُدعَى بِالعِبرِيَّةِ «هَرمَجِدُّونَ.»

17 С ьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося!

ثُمَّ سَكَبَ المَلاكُ السّابِعُ إناءَهُ فِي الهَواءِ، فَخَرَجَ صَوتٌ عَظِيمٌ مِنَ العَرشِ الَّذِي فِي الهَيكَلِ وَقالَ: «لَقَدْ تَمَّ!»

18 І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі... Великий такий землетрус, такий міцний!

فَحَدَثَتْ رُعُودٌ وَبُرُوقٌ وَزُلزِلَتِ الأرْضُ. وَهُوَ أشَدُّ زِلزالٍ يَحدُثُ مُنذُ أنْ ظَهَرَ الإنسانُ عَلَى الأرْضِ! إلَى هَذا الحَدِّ كانَتْ شِدَّتُهُ!

19 І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста... І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву...

فانشَقَّتِ المَدِينَةُ إلَى ثَلاثَةِ أقسامٍ، وَسَقَطَتْ مُدُنُ الوَثَنِيِّينَ. وَلَمْ يَنسَ اللهُ أنْ يُعاقِبَ بابِلَ العَظيمَةَ، فَأعطاها كَأسَ خَمرِ غَضَبِهِ السّاخِطِ.

20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!...

جَمِيعُ الجُزُرِ اختَفَتْ، وَما عادَتِ الجِبالُ مَوجُودَةٌ.

21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!...

سَقَطَ بَرَدٌ عَظِيمٌ، تَزِنُ الحَبَّةُ الواحِدَةُ مِنهُ نَحوَ خَمْسةٍ وَثَلاثينَ كِيلُوغَراماً! سَقَطَ عَلَى النّاسِ مِنَ السَّماءِ، فَلَعَنَ النّاسُ اللهَ بِسَبَبِ كارِثَةِ البَرَدِ، لِأنَّها كانَتْ فَظِيعَةً.