1 Т ого дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.

فِي ذَلِكَ الوَقتِ، سَيُغَنُّونَ هَذِهِ الأُغنِيَةَ فِي أرْضِ يَهُوذا: لَنا مَدِينَةٌ عَظِيمَةٌ، لَها أسوارٌ قَوِيَّةٌ، لَكِنَّ اللهَ هُوَ الَّذِي يُخَلِّصُنا.

2 В ідчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!

افتَحُوا البَوّاباتِ، وَدَعُوا الأُمَّةَ الصّالِحَةَ تَدخُلْ، الأُمَّةَ الَّتِي تُحافِظُ عَلَى أمانَتِها.

3 Д умку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.

أنتَ تُعطِي سَلاماً لِلمُتَّكِلِينَ عَلَيكَ، لأنَّهُمْ يَثِقُونَ بِكَ.

4 Н адійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

ثِقُوا باللهِ دائِماً، لأنَّ اللهَ ياه صَخرَةٌ أبَدِيَّةٌ.

5 Б о знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!

لأنَّهُ أذَلَّ السّاكِنِينَ فِي العُلَى. يُذِلُّ المَدِينَةَ المُرتَفِعَةَ. يُذِلُّها إلَى الأرْضِ، يَطرَحُها إلَى التُّرابِ.

6 Й ого топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...

أقدامُ الفُقَراءِ وَالمَظلُومِينَ سَتَدُوسُها.

7 П роста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.

طَرِيقُ الأبرارِ مُستَقِيمٌ، أيُّها الإلَهُ البارُّ، أنتَ تُمَهِّدُ طَرِيقَ الأبرارِ.

8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,

نَنتَظِرُ طَرِيقَ عَدلِكَ يا اللهُ. تَشتاقُ نُفُوسُنا أنْ تَذكُرَ اسْمَكَ وَأنْ تَتَذَكَّرَكَ.

9 з а Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!

فِي اللَّيلِ، نَفسِي تَشتاقُ إلَيكَ، وَفِي الفَجرِ، رُوحِي فِي داخِلِي تَطلُبُكَ. لأنَّهُ عِندَما تَأتِي أحكامُكَ عَلَى الأرْضِ، سَيَتَعَلَّمُ سُكّانُ المَسكُونَةِ حَياةَ البِرِّ.

10 Х оч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!

وَإنْ رُحِمَ الأشرارُ، فَإنَّهُمْ لا يَتَعَلَّمُونَ حَياةَ البِرِّ. فِي أرْضِ المُستَقِيماتِ يَكُونُونَ مُلتَوِينَ، وَلَنْ يَرَوا جَلالَ اللهِ.

11 Г осподи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

يا اللهُ ، يَدُكَ مَرْفُوعَةٌ لِمُعاقَبَتِهِمْ، لَكِنَّهُمْ لا يَرَونَ ذَلِكَ. لَيتَهُمْ يَرَوْنَ غَيرَتَكَ عَلَى شَعبِكَ وَيَخجَلُونَ. لِتَأكُلْهُمُ النّارُ المُعَدَّةُ لأعْدائِكَ.

12 Т и, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!

يا اللهُ ، أنتَ سَتُعطِينا سَلاماً، فَكُلٌّ ما نَجَحْنا بِهِ، إنَّما أنتَ صَنَعْتَهُ لَنا. حَياةٌ جَدِيدَةٌ مِنَ الله

13 Г осподи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.

يا إلَهُنا ، قَدْ حَكَمَنا أسيادٌ غَيرُكَ، وَلَكِنَّنا نَتَذَكَّرُ اسْمَكَ.

14 П омерлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

الأمواتُ لا يَعِيشُونَ، وَأرواحُ المَوتَى لا تَقُومُ مِنَ المَوتِ. لِذَلِكَ عاقِبْهُمْ وَافنِهِمْ، وَامْحُ كُلَّ ذِكرٍ لَهُمْ.

15 Р озмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.

نَمَّيْتَ شَعبَكَ يا اللهُ ، نَمَّيْتَ شَعبَكَ فَتَمَجَّدتَ! وَوَسَّعتَ حُدُودَ الأرْضِ مِنْ كُلِّ الجِهاتِ.

16 Г осподи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

يا اللهُ ، طَلَبنا مَعُونَتَكَ فِي ضِيقِنا، وَصَرَخنا صَرَخاتٍ مَكتُومَةً عِندَما أدَّبتَنا.

17 Я к жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:

هَكَذا صِرنا بِسَبَبِ تَأدِيبِكَ يا اللهُ ، مِثلَ امْرأةٍ تَلِدُ، تَتَلَوَّى وَتَصرُخُ فِي ألَمِها.

18 м и були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...

حَبِلْنا وَكُنّا نَتَلَوَّى، وَوَلَدْنا الرِّيحَ فَقَطْ. لَمْ نُخَلِّصِ الأرْضَ، وَلَمْ نَلِدْ سُكّانَ المَسكُونَةِ.

19 П омерлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

يَقُولُ اللهُ: «أمواتُكُمْ سَيَحْيَوْنَ، جُثَثُكُمْ سَتُقُومُ مِنَ المَوتِ. اسْتَيقِظُوا وَغَنُّوا بِفَرَحٍ يا ساكِنِي التَّرابِ، لأنَّ النَّدَى الَّذِي يُغَطِّيكُمْ هُوَ نَدَى الصَّباحِ. سَتَرَوْنَ وَقتاً جَدِيداً قادِماً، حِينَ تُصعِدُ الأرْضُ أرْواحَ الأمْواتِ الَّتِي فِيها.» الدَّينُونَةُ مُكافَأةٌ أوْ عِقاب

20 І ди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!

اذْهَبْ يا شَعبِي وَادْخُلْ حُجُراتِكَ، وَأغلِقِ الأبوابَ خَلفَكَ. اختَبِئْ لِلَحظَةٍ حَتَّى يَعبُرَ الغَضَبُ.

21 Б о Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!

لأنَّ اللهَ سَيَخرُجُ مِنْ مَكانِهِ لِيُعاقِبَ سُكّانَ الأرْضِ عَلَى إثمِهِمْ. وَسَتَكشِفُ الأرْضُ دَمَ القَتلَى، وَلَنْ تُخفِيَهِ فِيما بَعْدُ، حِينَئِذٍ، سَيَعرِفُ الشَّعبُ أنَّهُمْ مُجرِمُونَ!