1 І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.

وَدامتِ الحَرْبُ طَويلاً بَينَ عائِلتَي شاوُلَ وَداوُدَ. وقَدْ أخَذَتْ عائِلَةُ داوُدَ تَقْوَى أكْثَرَ فأكْثَرَ، بَيَنَما ضَعُفَتْ عائِلَةُ شاول يَوماً بَعْدَ يَوْمٍ. أبْناءُ داوُدَ السِّتَّةُ المَولودونَ في حَبْرُون

2 І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;

هؤلاءِ هُمْ أبناءُ داوُدَ المَولودونَ في حَبْرُونَ: الأوَّلُ أمْنُونُ وَوالِدَتُهُ أخِينُوعَمُ مِنْ يَزَرَعِيلَ.

3 а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

وَالثّاني كِيلآبُ وَوالِدَتُهُ أبِيجايلُ أرْمَلَةُ نابالَ الَّذِي مِنَ الكَرْمِل. وَالثّالِثُ أبْشالُومُ وَوالِدَتُهُ مَعْكَةُ بِنتُ تَلماي مَلِكِ جَشُورَ.

4 а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,

وَالرّابعُ أدُونيّا وَوالِدَتُهُ حَجِّيثُ. وَالْخامِسُ شَفَطْيا وَوالِدَتُهُ أبِيطال.

5 а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

وَالسّادِسُ يَثْرَعامُ وَوالِدَتُهُ عَجَلَةُ زَوْجَةُ داوُدَ. هؤلاءِ هُمْ أبْناؤهُ السِّتَّةُ الّذينَ ولِدوا فِي حَبْرُونَ. أبْنَيْر يُقَرِّرُ الانضِمامَ إلَى داوُد

6 І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

أخَذَتْ سُلْطَةُ أبْنَيْر فِي حُكُومَةِ شاوُلَ تَزْدادُ أكثَرَ فَأكْثَرَ، بَينَما كانَتْ عائِلَتا شاوُلَ وَداوُدَ تتقاتَلانِ.

7 І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?

كانَ لشاوُلَ جارِيَةٌ تُدْعَى رِصْفَةَ بِنتَ أيَّةِ، فَقالَ إيشْبُوشَثُ لأبْنِيْر: «لِماذا تُعاشِرُ جارِيَةَ وَالِدِي؟»

8 І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?

فَغَضِبَ أبْنِيْرُ كثيراً مِمّا قالَهُ إيشْبُوشَثُ وَقالَ: «لَقَدْ كُنْتُ أميناً لشاوُلَ وَعائِلَتِهِ. لَمْ أسْمَح لداوُدَ بِأنْ يَهْزِمَكُمْ. لَسْتُ خائِناً يَعْمَلُ لِصالِحِ بَنِي يَهُوَّذا. لَكِنَّكَ الآنَ تَقُولُ إنَّني أفْعَلُ أمْراً سَيِّئاً.

9 Н ехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,

فَليُعاقِبِ اللهُ أبْنَيْرَ وَيَزِدُهُ عِقاباً، إنْ لَمْ أُحَقِّقْ ما وَعَدَ اللهُ داوُدَ بِهِ.

10 щ об перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.

أيْ بِنَقلِ المُلْكِ مِنْ عائِلَةِ شاوُلَ، مُثَبِّتاً عَرْشَ داوُدَ فَوْقَ إسْرائيلَ وَيَهُوذا، لِيَحْكُمَ مِنْ دانَ إلَى بِئْرِ سَبْعٍ.»

11 І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.

ولَمْ يَسْتَطِعْ إيشْبُوشَثُ أنْ يَقولَ شَيئاً لأبْنَيْرَ، لأنَّهُ كانَ يَخافُهُ.

12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.

وَأرْسَلَ أبْنَيْرُ رُسُلاً إلَى داوُدَ وَقالَ لَهُ: «مَنْ يَنْبَغِي أنْ يَحْكَم هَذِهِ البِلادَ؟ اقْطَعْ عَهْداً مَعِي، وَسَأُساعِدُكَ لِتُصْبحَ حاكِمَ إسْرائِيلَ كُلِّها.»

13 А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

أجابَ داوُدُ: «حَسَناً! سَأقَطَعُ مَعَكَ عَهْداً. لَكِنَّني أسْألُكَ أمْراً واحِداً: لن ألْتَقِيكَ حَتَّى تُحْضِرَ إليَّ مِيكالَ بِنتَ شاوُلَ.» داوُدُ يَسْتَعيد زَوْجَتَهُ ميكال

14 І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

وَأرْسَلَ داوُدُ رُسُلاً إلَى إيشْبُوشَثَ بْنِ شاوُلَ يَقُولُ لَهُ: «أعْطِني زَوجَتِي مِيكالَ التي خَطَبْتُها بِقَتلِ مِئَةِ فِلِسْطيٍّ.»

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

فَطَلَبَ إيشْبُوشَثُ مِنْ رِجالِهِ أنْ يَذْهَبُوا لأخْذِ مِيكالَ مِنْ رَجُلٍ يُدعَى فَلْطِيئيلَ بْنُ لايَشَ.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.

فَسارَ فَلْطِيئيلُ مَعَ زَوْجَتِهِ مِيكال. وَكانَ يَبْكِي وَهْوَ يَتْبَعُها إلَى بَحُوريمَ. لَكِنَّ أبْنَيْرَ قالَ لَهُ: «عُدْ إلَى دارِكَ.» وَهَكَذا فَعَلَ فَلْطِيئيلُ. أبْنَيْر يَعِدُ بِمُساعَدَةِ داوُد

17 А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

وَأرْسَلَ أبْنَيْرُ هذِهِ الرِّسالَة إلَى قادَةِ إسْرائِيلَ، فَقالَ: «كُنْتُم تُرِيدُونَ أنْ تَجْعَلوا مِنْ داوُدَ مَلِكَكُم.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

فافْعَلوا الآنَ! فَقَدْ وَعَدَ اللهُ داوُدَ وَقالَ: ‹سَأُنْقِذُ بَنِي إسْرائِيلَ شَعْبي مِنَ الفِلسْطيّينَ ومِنْ أعْدائِهِمْ جَمِيعاً مِنْ خِلالِ خادِمي داوُدَ.›»

19 І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.

قال أبْنَيْرُ هذِهِ الأشْياءَ أمامَ داوُدَ فِي حَبْرُونَ. وَقالَها لِعائِلاتِ بَنْيامِيْنَ. وَبَدَتِ الأشياءُ الّتي قالَها أبْنِيْرُ حَسَنَةً بِالنِّسْبَةِ لِعائِلاتِ بَنْيامِيْنَ وَلِبَنِي إسْرائِيلَ كُلِّهِمْ.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.

ثُمَّ جاءَ أبْنَيْرُ إلَى داوُدَ فِي حَبْرُونَ، وقَدْ أحْضَرَ مَعَهُ عِشْرِينَ رَجُلاً. وَأقامَ داوُدُ احْتِفالاً لأبْنِيْرَ وللِّرجالِ الّذينَ جاءُوا مَعَهُ جَمِيعاً.

21 І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

قالَ أبْنِيْرُ لِداوُدَ: «يا مَولايَ وَمَلِكِي، اسْمَحْ لِي بِأنْ اذْهَبَ فَأُحْضِرَ بَنِي إسْرائِيلَ جَميعاً إلَيْكَ، فَيَقْطَعُونَ مَعَكَ عَهْداً، لِتَحْكُمَ إسْرائِيل كُلَّها كَما أرَدْتَ.» فَسَمَحَ داوُدُ لأبْنَيْرَ بِالانْصِرافِ. فَمَضَى أبْنِيْرُ بِسلامٍ. مَوتُ أبْنَيْر

22 А ж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

عادَ ضُبّاطُ يُوآبَ وَداوُدَ مِنَ المَعْرَكَةِ وَهُمْ يَحْمِلونَ الكَثِيرَ مِنَ الأشياءِ الثَّمينَةِ الّتِي كانُوا قَدْ أخَذُوها مِنَ العَدوِّ. كانَ داوُدُ قَدْ سَمَحَ لِتَوِّهِ لأبْنَيْرَ بأنْ يُغادِرَ بِسَلامٍ. لِذا لَمْ يَكُنْ أبْنَيْرُ مَعَ داوُدَ فِي حَبْرُونَ.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.

وَوَصَلَ يُوآبُ مَعَ جَيشِهِ إلَى حَبْرُونَ، فقالَ لَهُ الجَيشُ: «جاءَ أبْنَيْرُ بنُ نَيْرٍ إلَى المَلِكِ داوُدَ، فَتَرَكَهُ داوُدُ يَذْهَبُ بِسَلامٍ.»

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

فَجاءَ يُوآبُ إلَى المَلِكِ وَقالَ: «ماذا فَعَلْتَ؟ جاءَ إلَيْكَ أبْنَيْرُ فَأرْسَلْتَهُ مِنْ دُونِ أنْ تُؤذيهِ! لِماذا أطلَقْتَهُ؟

25 Т и знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

أنْتَ تَعْرِفُ أنَّ أبْنَيْرَ بنَ نَيْرٍ. قَدْ جاءَ لِيَخْدَعَكَ. جاءَ لِيَعلَمَ بِكُلَّ شيءٍ حَولَ الأُمُورِ الّتي تَصْنَعُها.»

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

وَتَرَكَ يُوآبُ داوُدَ، وَأرْسَلَ رُسُلاً إلَى أبْنَيْرَ عِنْدَ بِئْرِ السِّيرَةِ. فَأعادَ الرُسُلُ أبْنَيْرَ. لَكِنَّ داوُدَ لَمْ يَعلَمْ بِذَلِكَ.

27 І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

فَلَمّا وَصَلَ أبْنَيْر إلَى حَبْرُونَ، أخَذَهُ يُوآبُ جانِباً عِنْدَ بَوَّابَةِ المَدِينَةِ بِحُجَّةِ أنَّهُ سَيُكَلِّمُهُ عَلَى انْفِرادٍ. وَطَعَنَ يُوآبُ أبْنَيْرَ فِي بَطْنِهِ فَماتَ. قَتَلَ يُوآبُ أبْنَيْرَ لأنَّهُ كانَ قَدْ قَتَلَ عَسائِيلَ أَخا يُوآبَ. داود يَبْكي أبْنَيْر

28 А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

وَبَلَغَ الخَبَرُ مَسامِعَ داوُدَ، فَقالَ: «مَملَكَتِي وَأنا أبْرِياءُ مِنْ مَوْتِ أبْنِيْرَ بنِ نَيْرٍ إلَى الأبَد. وَاللَّهُ يَعلُمُ هَذا.

29 Н ехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

يُوآبُ وَعائِلَتُهُ كُلُّها هُمُ المَسْؤُولُونَ عَمّا حَصَلَ، وَعائِلَتُهُ كُلُّها هِيَ المُلامَةُ. لَيْتَ عائِلَةَ يُوآبَ كُلَّها تُعانِيَ مِنْ مَتاعِبَ كثيرةٍ. لَيتَهُمْ يُصابُونَ بِالبَرَصِ وَالشَّلَلِ، وَيَموتُوا فِي الحْربِ، وَلا يَكونَ لَدَيهِم ما يَكْفِي مِنَ الطّعامِ!»

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.

وَبَعْدَ أنْ قَتَلَ يُوآبُ وَأخُوهُ أبِيشايُ أبْنَيْرَ لأنَّهُ قَتَلَ أخاهُما عَسائِيلَ فِي مَعْرَكَةِ جِبْعُونَ.

31 І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.

قالَ داوُدُ لِيُوآبَ وَلِلنّاسِ الّذينَ كانُوا مَعَهُ جَمِيعاً: «مَزِّقوا مَلابِسَكُم وَارْتَدوا الخَيْشَ. ابْكُوا وَالْطِمُوا عَلَى أبْنَيْرَ.» وَمَشَى داوُدُ المَلِكُ وِراءَ النَّعْشِ.

32 І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.

فَدَفَنُوا أبْنِيْرَ فِي حَبْرُونَ. وَبَكَى المَلِكُ داوُدُ وَالنّاسُ كُلُّهُم عِنْدَ قَبْرِ أبْنَيْرَ.

33 І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

وَهُناكَ رَثَى المَلِكَ داوُدُ أبْنِيْرَ بِقَولِهِ: «هَلْ ماتَ أبْنَيْرُ كَما لَوْ كانَ مُجْرِماً أحمَقَ؟

34 Т вої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.

أبْنَيْر، لَمْ تَكُنْ يَداكَ مُكَبَّلَتَينِ، وَلا قَدَماكَ مُقَيَّدَتَينِ بالسَّلاسِلِ. لا يا أبْنَيْر، بَلِ الأشْرارُ قَتَلوكَ!» ثُمَّ بكى النّاسُ كُلُّهُم أبْنَيْر ثانِيَةً.

35 І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

وظَّلوا طَوالَ النّهارِ يأتونَ إلَى داوُدَ ليُشَجِّعوهُ عَلَى تَناوُلِ الطَّعامِ. لَكِنَّ داوُدَ كانَ قد تعَهَّدَ فقالَ: «فَلْيُعاقِبْنِي اللهُ وليُلحِقْ بِيَ المَتاعِبَ إنْ أكَلْتُ خُبْزاً أوْ أيَّ طَعامٍ آخرَ قَبلَ مَغيبِ الشَّمسِ.»

36 А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

وَرَأى النّاسُ كُلُّهُمْ ما جَرَى وَفرِحُوا بِما صَنَعَهُ المَلِكُ داوُدُ.

37 І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

وَفَهِمُوا كُلُّهُم، فِي يَهُوَّذا وَإسْرائِيل، أنَّ المَلِكَ داوُدَ لَمْ يأمُرْ بِقَتلِ أبْنَيْرَ بنَ نِيرٍ.

38 І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

وَقالَ المَلِكُ داوُدُ لِضُبّاطِهِ: «تَعلَمونَ أنَّ قائِداً مُهِماًّ ماتَ اليَومَ فِي إسْرائِيلَ.

39 А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

قَدْ مُسِحْتُ مَلِكاً مُنْذُ فَتْرَةٍ قَصِيرَةٍ، وَأبناءُ صُرُوِيَّةَ يُسَبِّبون لِي مَتاعِبَ كَثِيرَةً. فَلْيُجازِهِمُ اللهُ كَما يَسْتَحِقّونَ.»